Рекапіталізація (Recapitalization) – термін використовується переважно для характеристики процесу зміни або відновлення статутних капіталів банків або інших фінансових установ (від лат. Re – повторна дія) –
- зміна структури капіталу банку чи фінансової установи шляхом конвертації цінних паперів, наприклад, заміни облігацій акціями;
- передача на основі відповідних процедур усіх або частини акцій банку чи фінансової установи іншим власникам;
- викуп державою банків шляхом обміну їх активів на облігації внутрішньої державної позики з подальшою монетизацією їх центральним банком. Наприклад, рекапіталізація державою у 2009 р. комерційних банків «Київ», «Родовід» та «Укргазбанк», внаслідок чого відбулася їхня націоналізація.
Поширеною причиною рекапіталізації є банкрутство; боргові зобов’язання повинні обмінюватися на реорганізаційні облігації (reorganization bonds), відсотки якими виплачуються лише після їх отримання. Компанія, яка перебуває у благополучному фінансовому становищі, може побажати скоротити податки, замінивши привілейовані акції облігаціями, щоб мати змогу відняти відсотки з них з податків.
На деяких ринках, наприклад, в Австралії, рекапіталізацією називають вливання додаткового капіталу в організацію, яка перебуває у поганому фінансовому стані.
Рекапіталізація банку означає доведення достатності капіталу банку рівня, встановленого наглядовим органом, що у певною мірою дозволяє відродити довіру щодо нього після кризи. Очевидно, що для відновлення такої довіри рекапіталізація має проводитись досить швидко.
(Див. Капітал банку, Перехідний банк).