Рекомендації ФАТФ

Рекомендації ФАТФ (Група розробки фінансових заходів боротьби з відмиванням грошей) для національних законодавств – 40 основних рекомендацій, спрямованих на протидію фінансовим злочинам.

Вперше рекомендації було розроблено 1990 року. Надалі вони неодноразово переглядалися та доповнювались, наприклад у 1996 та 2003 роках. На сьогодні ці рекомендації є міжнародним стандартом щодо протидії відмиванню коштів. На основі будуються національні законодавства.

1. Закон має розглядати відмивання грошей як кримінальний злочин.
2. Аналізу об’єктивних фактичних обставин має бути достатньо для доказу вини у цьому злочині.
3. Законом має передбачатися можливість конфіскації легалізованого майна та коштів щодо відмивання грошей. Докази легальності походження коштів покладаються на обвинуваченого.
4. Банківська таємниця має перешкоджати виконанню рекомендацій ФАТФ.
5. На фінансові організації покладаються функції збору, перевірки та зберігання інформації про клієнтів та бенефіціарії за операціями.
6. Фінансові організації мають виявляти клієнтів, які стосуються держслужбі, і членів їх сімей, виявляти у роботі із нею особливу обережність.
7. Банки повинні пред’являти вимоги до своїх контрагентів, запроваджуючи заборону на кореспондентські відносини з кредитними організаціями, які не проводять заходів щодо контролю за клієнтами.
8. Особлива увага має бути приділена анонімним технологіям при спілкуванні клієнтів із банками.
9. Якщо клієнта притягує посередник, відповідальність покладається на саму фінансову організацію.
10. Архіви з інформацією повинні зберігатися не менше ніж п’ять років з дня припинення відносин з клієнтом.
11. Необхідно вимагати письмове пояснення у всіх випадках, коли операція викликає підозру або не має певної економічної мети.
12. Збором інформації про клієнтів повинні займатися, крім банків, також казино, агенти з нерухомості, продавці ювелірними виробами, юристи, нотаріуси, інші незалежні юридичні консультанти та бухгалтери.
13. Фінансові організації повинні повідомляти про підозрілі операції.
14. Фінансові організації при повідомленні про підозрілі угоди звільняються від відповідальності перед клієнтами за розкриття його таємниці.
15. Фінустанови повинні розробити програми – алгоритми дії боротьби з відмиванням грошей.
16. При створенні юридичних осіб та інших процесах юристи, бухгалтери, аудитори повинні повідомляти про підозрілі операції.
17. У законодавстві мають бути передбачені ефективні та пропорційні санкції за порушення рекомендацій ФАТФ.
18. Запроваджується заборона створення фіктивних банків та встановлення відносин із нею.
19. Контроль підлягає фізичне переміщення цінностей через кордон. Банки повинні повідомляти про валютні операції понад встановлюваного межі.
20. Рекомендації ФАТФ мають поширюватися на всі види бізнесу, а не лише фінансову сферу.
21. Фінустанови повинні приділяти особливу увагу операціям з країнами, які не виконують рекомендації ФАТФ.
22. Рекомендації ФАТФ мають поширюватися на всі філії та дочірні структури за кордоном.
23. Законодавчо необхідно передбачити заходи протидії, щоб фінансові організації могли опинитися під контролем злочинців.
24. У нефінансовій сфері контроль за виконанням рекомендацій має бути покладено на державу чи саморегулівні організації.
25. На уповноважені органи покладається розробка інструкцій для кожного виду бізнесу щодо протидії відмиванню коштів.
26. Передбачається створення національної організації боротьби з відмиванням грошей.
27. Для розслідування справ про відмивання коштів правоохоронці наділяються спеціальними правами.
28. Спеціальні компетентні органи повинні отримати право на витребування документів під час розслідування.
29. Орган нагляду повинен отримати право проведення перевірок організацій.
30. Держава зобов’язана забезпечити відповідні органи адекватними фінансовими, людськими та технічними ресурсами.
31. Необхідно встановити співпрацю між органом, що протидіє відмиванню грошей, та іншими силовими структурами.
32. Відповідні організації мають статистику ефективності вживаних заходів.
33. Спеціалізований орган має отримати доступ до інформації про бенефіціарії юридичних осіб.
34. Необхідно забезпечити прозорість законодавства про довірче управління.
35. Держави повинні ратифікувати Віденську, Палермську конвенції ООН, Конвенцію 1999 року щодо придушення фінансування тероризму.
36. Потрібно не відмовляти іноземним державам у наданні інформації щодо відмивання грошей на підставі внутрішнього законодавства про банківську таємницю.
37. Необхідно надавати допомогу іншим державам у розслідуванні навіть у тому випадку, якщо в одній із країн дія, внаслідок якої було отримано гроші, не є злочином.
38. Країни зобов’язані сприяти іноземним державам у пошуку, конфіскації та заморожуванні активів, що стосуються відмивання грошей.
39. Законодавство має передбачати можливість екстрадиції обвинувачених у відмиванні коштів.
40. Остання рекомендація покликана сприяти обміну інформації між спеціалізованими державними органами, відповідальними за протидію відмиванню коштів та фінансуванню тероризму.

Рекомендації ФАТФ не дублюють і не підмінюють відповідні положення інших ухвалених міжнародних актів та угод, а є їх доповненням. На підставі резолюції № 1617 від 2005 року Ради безпеки ООН вони є обов’язковими для всіх держав, які є членами Організації об’єднаних націй.

У 2001 році після терористичної атаки на США 40 основних рекомендацій були доповнені дев’ятьма спеціальними, спрямованими на протидію тероризму.

(Див. також Банківський контроль, Внутрішній фінансовий моніторинг, Група розробки фінансових заходів боротьби з відмиванням грошей, Євразійська група протидії легалізації злочинних доходів та фінансування тероризму (ЄАГ), Історія відмивання грошей, Обов’язковий фінансовий моніторинг, Спеціальні рекомендації ФАТФ.)