Рецесія (Recession) – уповільнення або падіння темпів зростання валового національного продукту. Глибокий спад зветься «депресія». Процес економічного зростання носить, як правило, циклічний характер: від буму до рецесії та від рецесії до буму (що називається циклом ділової активності).
Рецесія – фаза економічного циклу, що характеризується слабким, але неухильним погіршенням економічних показників, насамперед зниженням ВВП. Також під час рецесії зростає безробіття, скорочується обсяг інвестицій в основний капітал, трохи падає загальний рівень життя населення, особливо тих, хто отримує зарплату або доходи від бізнесу (на відміну від отримувачів державних виплат та рантьє, чиє становище не погіршується).
У деяких країнах різні органи державного управління офіційно повідомляють про настання рецесії за певних обставин. Наприклад, у США комітет ділового циклу Національного бюро економічних досліджень визначає рецесію як «значне зниження ділової активності по всій економіці протягом кількох місяців, що зазвичай виявляється у погіршенні показників реального ВВП, реального доходу, зайнятості, промислового виробництва та роздрібної торгівлі». У Великій Британії рецесія фіксується Національною статистичною службою при зниженні ВВП протягом двох кварталів поспіль.
Існує поширений серед економістів і ділової пресі жарт, пояснює відмінність рецесії від економічної депресії: «Якщо твій сусід втратив роботу, це рецесія, якщо ти втратив роботу, це депресія».
З визначенням рецесії пов’язаний відомий парадокс: з огляду на те, що дані щодо квартальної зміни ВВП у розвинених країнах публікуються з великою затримкою, а згодом можуть бути суттєво переглянуті, офіційне повідомлення про настання рецесії часто робиться за кілька місяців після того, як вона вже закінчилася. На момент оголошення про настання рецесії економіка країни знаходиться у стані сильної кризи, або на стадії нового підйому. Відповідно, офіційні дані про рецесії представляють здебільшого історичний інтерес і позначаються на поведінці економічних суб’єктів. Тому значну роль у прийнятті економічних рішень урядом і підприємцями відіграє прогнозування коливань ВВП, засноване на непрямих показниках і не висока точність. При цьому в сучасній економічній науці немає єдиної думки щодо причин виникнення рецесії та способів її прискореного подолання.
Економістами виділяється кілька видів рецесій – за умовною формою графіка зміни ВВП. V-рецесія характеризується відносно сильним і швидким падінням ВВП (який не досягає, втім, рівня депресії) з явно вираженим одиничним провалом і подальшим швидким відновленням до попереднього рівня. U-рецесія відрізняється відносно довгим та стабільним (без рухів вгору-вниз) перебуванням ВВП на низькому рівні з наступним швидким відновленням. В ході W-рецесії відбувається короткостроковий «відскок» графіка зростання ВВП позитивну область у середині рецесії, тобто. вона схожа на дві V-рецесії поспіль. Нарешті, під L-рецесією розуміється швидке падіння ВВП із наступним тривалим плавним відновленням.
Рецесія — нерідке явище економіки розвинених країн. У США лише після Другої світової війни спостерігалося понад десять рецесій, у Великій Британії — не менше п’яти. Зі зростанням глобалізації починають відбуватися глобальні рецесії, що зачіпають одночасно кілька країн (наприклад, 1998-го, 2000–2001-го та 2008–2009 років).
Існує кілька основних причин рецесії залежно від рівня розвитку економіки.
Для сировинних економік причиною спаду стає зниження цін на нафту, газ та інші корисні копалини, що експортуються. Ціна на сировину падає, бюджет недоотримує доходи, з’являється дефіцит, який компенсується шляхом підвищення податкових ставок, зниження витрат на соціальні потреби (освіта, медицина тощо). Такі дії ще більше посилюють спад виробництва.
У розвинених (індустріальних та постіндустріальних) державах рецесія проявляється внаслідок зміни технологічного укладу, наприклад, через появу та розвитку інформаційних технологій. Під технологічним укладом розуміється рівень розвитку техніки та технології, основні напрямки розвитку науково-технічного прогресу.
На зазначені причини виникнення рецесії неможливо вплинути, вони виникають через об’єктивні закони економіки, тому рецесія на рівні окремо взятої національної економіки рано чи пізно відбудеться. Спад в одній державі може спричинити рецесію інших економік, що призведе до глобальної кризи.
Існують причини, що виникають під впливом учасників ринку. Спад економіки може бути викликаний проблемами у банківській сфері.
Наприклад, комерційні банки видали дуже багато кредитів, які не сплачуються. Тоді фінансові організації змушені підвищувати ставки, залучати кошти на зовнішньому та внутрішньому ринках. У ситуації коли таких банків стає занадто багато, кількість кредитів, що видаються, падає, підприємства тому не можуть позичати гроші і за відсутності коштів стабілізують або згортають виробництво. Через це зростає безробіття, населення та компанії не виплачують кредити, банки посилюють правила, ситуація входить у замкнене коло та посилюється.
У фазу рецесії економіку можуть призвести до форс-мажорних обставин, наприклад, війна або різка зміна цін на енергоносії. Вихід зі стагнації можливий лише за участю держави, яка «вливатиме» гроші в економіку, підтримуючи різні галузі та стабілізуючи курс національної валюти.
Про аналогічні за своєю суттю терміни «рецесія», «економічна криза», «депресія» та «фінансова криза» у гумористичній формі висловився вчений-економіст середини XX століття Мюррей Ротбард:
У минулі часи ми страждали від періодичних економічних криз, раптовий початок яких називався «панікою», а затяжний період після паніки називався «депресією». Найвідомішою депресією нового часу є, звичайно ж, та, що почалася у 1929 році з типової фінансової паніки і тривала аж до початку Другої світової війни. Після катастрофи 1929 року економісти та політики вирішили, що це більше ніколи не має повторитись. Щоб успішно і без особливих клопотів упоратися з цим завданням, знадобилося лише виключити з вживання саме слово «депресія». З того моменту Америці більше не довелося зазнавати депресій. Бо коли в 1937—1938 роках настала чергова жорстока депресія, економісти просто відмовилися використати цю жахливу назву і запровадили нове більш милозвучне поняття — рецесія. Відтоді ми вже пережили чимало рецесій, але при цьому жодної депресії. Втім, незабаром слово «рецесія» теж виявилося досить різким для витончених почуттів американської публіки. Зважаючи на все, остання рецесія була у нас у 1957—1958 роках. З того ж часу у нас траплялися «спади», або навіть краще за «уповільнення», а то й «відхилення».
