Страхування космічних ризиків (spacecraft insurance) – сукупність видів майнового та особистого страхування, пов’язаних із здійсненням космічної діяльності.
Перший договір страхування космічних ризиків був укладений у 1965 році щодо космічного апарату Early Bird, що належить консорціуму Comsat. Він покривав ризик передстартової підготовки та відповідальності перед третіми особами у разі невдалого пуску. Як правило, страхування космічних ризиків охоплює лише комерційні проекти (космічні системи зв’язку, навігації та космічного моніторингу), проте є прецеденти страхування некомерційних програм (космічні оборонні системи, наукові програми).
У рамках страхування космічних ризиків було організовано страховий захист понад 99% комерційних космічних проектів. Досить інтенсивний розвиток страхування космічних ризиків пов’язаний із зростанням інвестицій у космічну галузь та бурхливим розвитком телекомунікаційних космічних систем, обумовлених глобальною інформатизацією. Спочатку космічні ризики розміщувалися на ринку авіаційного страхування, проте їхня специфіка сприяла виділенню в окремий вигляд. За кордоном інфраструктура системи космічного страхування переважно вже склалася. Місткість ринку космічного страхування з 1985 р. зросла з 150 млн. дол. США до 900 млн. в 1997 р. Асортимент страхових продуктів постійно розширюється.
Як свідчить практика зарубіжного страхування космічних ризиків, ще етапі бізнес-планування космічного проекту розробляється всеосяжний план управління ризиком, у якому особливу увагу приділяється організації страхового захисту. Необхідність організації страхового покриття здебільшого є неодмінною умовою залучення фінансових засобів для реалізації проекту. З огляду на значну капіталомісткість космічних проектів потенційні інвестори прагнуть максимально знизити свій підприємницький ризик. Особливо обумовлюються санкції у разі невиконання умов чи термінів здійснення проекту.
Потенційними страхувальниками в залежності від етапу реалізації космічного проекту виступають його інвестори, розробники та виробники космічної техніки, а також організація, яка здійснює запуск ракет космічного призначення. Проте основним носієм ризику є власник космічної системи. Витрати страхування космічних ризиків входять у структуру ціни космічної продукції (послуги, виробленої космічної системою). Отже, фінансування організації страхового захисту доручається кінцевого споживача.
За кордоном розрізняють такі основні види страхового покриття страхування космічних ризиків:
- страхування під час виробництва та випробувань ракетно-космічної техніки, функціональні та вогневі випробування;
- період передстартової підготовки елементів ракет космічного призначення до пуску, включаючи їхнє транспортування, зберігання та підготовку на космодромі;
- період дії страхового захисту закінчується моментом подання санкціонованої команди «контакт-підйом».
У разі зупинення пуску договір страхування знову набирає чинності до моменту повторного запуску або до його скасування. Період дії договору страхування при запуску ракети космічного призначення, як правило, охоплює пуск та виведення орбітального апарату в задану точку космічного простору (launch insurance) та 180 днів його орбітального функціонування з моменту пуску, протягом яких перевіряється можливість його використання за цільовим призначенням.
Розмір страхового тарифу за цим видом страхового покриття становить 17-21%. В основу визначення страхової вартості включається вартість самого орбітального апарату, засоби виведення та витрат з організації запуску. Розміри страхових сум при страхуванні запуску коливаються не більше 80-250 млн. дол. залежно від орбітального апарату та коштів виведення.
Страхування космічних ризиків при орбітальному функціонуванні космічних апаратів проводиться переважно терміном на 1 рік. У обсяг покриття може бути включений підприємницький ризик власника космічного проекту (фінансові втрати у разі загибелі, пошкодження супутника на орбіті, що спричинило неможливість функціонування за цільовим призначенням).
Відповідно до закону США «Про комерційні запуски» ліцензіат, тобто. сторона, що має ліцензію на проведення запуску, має подати документи (відомості про кошти, депоновані в банку, або страховий поліс), що гарантують відшкодування збитків перед третіми особами у розмірі від 164 до 215 млн. дол. залежно від використовуваного засобу виведення. Якщо збитки перевищують розмір цього забезпечення, уряд США гарантує відшкодування збитків до 1,5 млрд. доларів понад нього. Крім того, ліцензіат зобов’язаний застрахувати об’єкти та обладнання стартового комплексу, що є федеральною власністю уряду США, на суму близько 80 млн доларів.
Страхування космічних ризиків у Росії – досить новий і інтенсивно розвивається сегмент страхового ринку. Проблеми освоєння космосу були тісно взаємопов’язані з питаннями забезпечення обороноздатності країни, що зумовило монополію держави на реалізацію космічних програм та закритий характер інформації щодо вітчизняних космічних технологій. У зв’язку з цим гарантії щодо космічних програм до кінця 80-х років. надавалися урядом із бюджету. Правовий основою здійснення страхового захисту космічної діяльності є Закон РФ «Про космічну діяльність» (1993). Відповідно до закону страхування космонавтів, персоналу наземної космічної інфраструктури, а також відповідальність перед третіми особами здійснюється в обов’язковій формі. Страхування майнових інтересів учасників космічної діяльності, пов’язаних із загибеллю, втратою та пошкодженням космічної техніки, проводиться у добровільній формі. Російські космічні страховики переважно покривають лише ризики запуску та орбітального функціонування ракетно-космічної техніки.
Страхування космічних ризиків – комплекс видів страхування, призначених для забезпечення страховим захистом від ризиків, пов’язаних із космічною діяльністю. Об’єктом страхування цього напряму страхування є такі види космічної техніки:
- супутники;
- ракети-носія;
- пілотовані космічні кораблі;
- орбітальні станції;
- наземні інженерні споруди: стартові комплекси, засоби доставки, центр управління та інші.
Страховий захист поширюється також на життя та здоров’я космонавтів та персонал, що обслуговує космічні комплекси.
Страховому захисту підлягає також цивільна відповідальність за збитки, які можуть бути завдані третім особам та навколишньому середовищу.
До комплексу страхування космічних ризиків можуть бути включені також фінансові ризики (непрямі фінансові збитки), що виникають внаслідок технічних несправностей та політичні ризики, здатні затримати або скасувати реалізацію космічної програми.
Таким чином у страхуванні космічних ризиків об’єднуються різні галузі страхування: особисте, майнове та відповідальність.
Накопичений з 1965 року досвід страхування космічних ризиків говорить про те, що це один із найскладніших видів страхування через те, що складна сама по собі космічна техніка та дуже дорогі об’єкти страхування. Тому в страхуванні космічних ризиків часто використовується страхування у вигляді страхових пулів, а також перестрахування.
