Страхова сума (insured sum/amount covered) – сума грошових коштів, на яку відповідно до договору страхування або закону застраховані майно, життя, здоров’я, непередбачені витрати та інші об’єкти; обумовлює розмір страхового внеску та граничну величину виплат у разі настання страхового випадку.
Страхова сума – визначена договором страхування або встановлена законом грошова сума, у межах якої страховик при настанні страхового випадку зобов’язується виплатити страхове відшкодування за договором майнового страхування або яку він зобов’язується виплатити за договором особистого страхування. Страхова сума відповідає максимальному розміру зобов’язання страховика щодо страхової виплати страхувальнику або третій особі, яка має право на її отримання. Виходячи із страхової суми встановлюються розміри страхового внеску та страхової виплати, якщо договором чи законодавчими актами не передбачено інше. Страхова сума є істотною умовою договору страхування.
Загальний принцип майнового страхування полягає в тому, що страхова сума не може бути більшою за страхову оцінку, тобто вартості майна, що визначається в установленому порядку. За обов’язковим страхуванням майна законодавством передбачається або абсолютна величина страхової суми, або порядок її встановлення. При добровільному страхуванні розмір страхової суми визначається на розсуд власника майна у межах його вартості (страхової оцінки); іноді правилами запроваджуються обмеження максимального розміру страхової суми чи її мінімальної величини.
За договором особистого страхування, укладеним із громадянами, максимальна страхова сума, як правило, не обмежується: у страхуванні життя вона порівнюється з платоспроможністю страхувальника. За деякими видами особистого страхування встановлюється мінімальна страхова сума. За колективним страхуванням визначаються єдині страхові суми для відповідних категорій працівників або всіх працівників. За обов’язковим страхуванням пасажирів встановлено єдину страхову суму для всіх пасажирів і видів транспорту. У особистому страхуванні страхової сумою часто називають конкретний розмір коштів, виплачуваних у разі настання страхового випадку. Однак це застаріле поняття, відповідно до закону такі виплати називають страховим забезпеченням.
У страхуванні відповідальності під страховою сумою розуміється лімітований (граничний) розмір виплат за заподіяння шкоди (шкоди) третім особам.
Розмір та порядок встановлення страхової суми вважаються найважливішими умовами договору, що впливають на величину страхової премії, визначають можливість прийняття ризику на страхування, необхідність укладання страховиком договорів перестрахування або співстрахування. За відсутності значних коштів страхових резервів та/або неможливості перестрахувати ризики страховик може відмовитись від укладання договору страхування на страхову суму, що перевищує його можливості.
Страхова сума буває агрегатна та неагрегатна. Неагрегатна страхова сума — ліміт відповідальності страховика щодо кожного страхового випадку.
Агрегатна страхова сума – ліміт виплат страховиком за весь термін страхування (період дії договору). При агрегатній страховій сумі після виплати страхового відшкодування страхова сума зменшується на розмір страхової виплати, виробленої за цим ризиком.
Страхова сума у договорі страхування може бути встановлена окремо за кожним ризиком, прийнятим на страхування, або за кожним страховим випадком для визначення максимальних зобов’язань страховика. Поряд із встановленням страхових сум по кожному ризику або кожному страховому випадку може бути встановлено загальну страхову суму за договором (її іноді називають агрегатним лімітом відповідальності страховика); при виплаті відшкодування у її розмірі зобов’язання страховика припиняються у разі.
