Стійкість грошового обігу

Стійкість грошового обігу (Stability of Money Circulation) – стан грошового обігу в країні, що характеризується:

1. стійкістю купівельної спроможності грошей протягом тривалого часу;
2. повним задоволенням потреб платоспроможного попиту населення на товари та послуги грошовими знаками національної валюти;
3. збалансованістю структури грошової маси та грошових агрегатів;
4. надійністю функціонування та довірою населення та суб’єктів господарювання до центрального банку та банківської системи;
5. наявністю ефективної системи регулювання грошового обігу;
6. дотриманням пропорцій у формуванні грошових доходів населення, накопичень та заощаджень економіки пропорційно темпам зростання громадського виробництва.

Основною причиною стійкості грошового обігу є підтримка збалансованого розвитку та низьких темпів інфляції, у яких маса грошей, що у зверненні, відповідає вимогам закону грошового обращения. Тобто, стійкість грошового обігу – це стан обороту готівки, що характеризується відповідністю руху товарних і грошових мас, функціонуванням грошей зі швидкістю, що випливає з об’єктивно складаються відносин товарного обігу, і наявністю маси грошей в обороті на рівні, що відповідає вимогам закону грошового обігу.

Стійкість грошового звернення передбачає забезпечення повноцінності грошової одиниці та її стабільної купівельної спроможності. Одна з умов збереження стійкості грошового обігу – рівновага між різними агрегатами грошової маси. Практика показує, що величина агрегату М₂ має перевищувати величину агрегату М₁.

Стійкість грошового обігу залежить від відповідності пропозиції грошей економічно обґрунтованому попиту на них, зокрема, від збалансованості грошово-кредитної та фінансової сфер національного господарства.

Однак стійкість грошового обігу пов’язана не лише зі збалансованістю грошово-кредитної та фінансової сфер. Гроші функціонують не самі по собі, у своєму русі вони переважно опосередковують відтворювальні процеси. У зв’язку з цим запобігання розвитку інфляції регулювання лише грошових потоків недостатньо. Необхідно також підтримувати збалансованість фінансової та натурально-речовинної структури відтворення, оскільки основою стійкості грошового обігу нині, зрештою, є товарне забезпечення грошової маси. При цьому має значення не тільки збалансованість за загальним обсягом, а й структурна збалансованість, тобто відповідність між попитом та пропозицією товарів та послуг за окремими їхніми видами.

Слід також зазначити впливом геть стійкість грошового звернення територіальних пропорцій. Незбалансованість виробництва та споживання в економічних районах викликає міграцію грошей, яка може стати дестабілізуючим фактором на регіональних товарних та грошових ринках.

(Див. Грошова система, Грошово-кредитна політика, Регулювання грошового обігу).