Фальсифікація грошових знаків та цінних паперів (counterfeiting) – спотворення справжніх грошових знаків (банкнот, монет) та інших цінних паперів та виготовлення підроблених з метою їх видачі за реальні, збуту та отримання доходу.
Фальсифікація може бути:
- частковою (для монет – зниження ваги, часткова заміна монетного металу дешевшим, перекарбування року випуску, номіналу або інших реквізитів на справжній монеті; для банкнот та інших цінних паперів – зміна реквізитів на справжньому знаку);
- повної (виготовлення підробленого грошового знака або іншого цінного паперу із застосуванням технології або матеріалів, що відрізняються від використовуваних під час виготовлення справжніх знаків).
Підробка законного кошти платежу існує з появи монет. Фальшиві монети та інструменти фальшивомонетників виявлені в античних розкопках.
За всіх часів фальсифікація переслідувалася згідно із законом як порушення права емісії грошей. Закони Солона (близько 640-560 рр. до н.е.) жорстоко карали виготовлення грошей особами, які не мають права карбування монет. У середні віки фальшивомонетників стратили, попередньо піддаючи повільному жорстокому тортуру.
У сучасних умовах більшості країн підробка що у зверненні банкнот і монет та його збут кваліфікується відповідно до Женевської конвенцією боротьби з підробкою грошових знаків від 20 квітня 1929 р. як кримінальний злочин і переслідується за законом. З метою боротьби з підробками грошових знаків та цінних паперів (банкнот, акцій, боргових зобов’язань на пред’явника, купонів, відсоткових цінних паперів, дорожніх чеків та ін.), ризик появи яких зростає з урахуванням широкої доступності кольорових ксероксів, лазерного обладнання, цифрового офсетного друку та інших досягнень техніки, вживаються заходи щодо забезпечення багаторівневих ступенів захисту, розроблення та вдосконалення методів виявлення фальшивок, навчання відповідного персоналу. Так, наприклад, з 2001 р. в ЄС набув чинності регламент боротьби з підробками купюр і монет євро.
Підробка колекційних монет – виготовлення підроблених монет з метою обману колекціонерів виникла як наслідок пробудження в епоху Відродження інтересу до збирання монет і медалей. При цьому підробки, як правило, виготовлялися з дорогоцінних металів і імітували відомі монети, що мають колекційну цінність. Особливо численні підробки античних монет. Відомі, наприклад, підробки монет античності та середньовіччя, талано виготовлені К.В. Беккер (1772-1830). З огляду на те, що колекційні монети, що підробляються, не є законним засобом платежу і в ряді випадків вартість матеріалу підробки порівнянна з вартістю матеріалу справжньої монети, законодавство кваліфікує цей вид фальсифікації як шахрайство і передбачає за нього невеликі штрафи.
Від фальсифікації слід відрізняти наслідування – виготовлення копій монет з використанням інших матеріалів та проставлення на копіях розпізнавального знака.
Псування монет (coinage debasement) – зменшення володарями права карбування (в рабовласницькому та феодальному суспільстві) ваги чи проби монети за збереження її колишньої номінальної вартості. Менш якісна монета витісняла повноцінну (див. Закон Коперника-Грешема). Псування монет вела до розладу грошової системи та перешкоджала розвитку торгівлі (див. Монетний двір).
Фальшивомонетництво – виготовлення з метою збуту, а також збут підроблених державних казначейських та банківських квитків, металевої монети, державних цінних паперів чи іноземної валюти; крім того, підробка справжніх грошових знаків або цінних паперів шляхом зміни цифр, що позначають їхню номінальну вартість або нумерацію. Вважається злочином згідно із законодавством усіх країн.
