Фінансове програмування (financial programming) – застосування програмно-цільового методу при складанні державного бюджету, кошторисів видатків та доходів інших ланок фінансової системи.
Фінансове програмування включає:
- прогнозування загальних державних витрат та їх основних груп;
- встановлення пріоритетів та пропорцій фінансування при розробці бюджетної політики;
- формування програм видатків за наміченими заходами.
Головні цілі фінансового програмування:
- покращення управління державними видатками;
- підвищення ефективності витрачання державних коштів;
- припинення на ранній стадії підготовки малоефективних програм та проектів шляхом використання системи варіантів;
- постановка чітких завдань та визначення можливостей фінансового забезпечення всіх програм та видів діяльності уряду.
При фінансовому програмуванні складається перспективний (як правило, 5-річний, можливий 7-річний) фінансовий план державних витрат за принципом шкали, що ковзає: щороку план переглядається, цифри уточнюються і пересуваються на наступний рік. Показники першого року затверджуються парламентом у формі бюджету — вони є обов’язковими, а показники наступних чотирьох років — орієнтовними. Щороку перевіряються та змінюються всі статті витрат на рік уперед.
Існує кілька різновидів фінансового програмування. Наприклад, США застосовуються: система «Планування, програмування, розробка бюджету (ППБ)», управління з цілям, бюджет на нульової основі (вони використовуються як окремо, і у сукупності); у Великобританії – система програмного аналізу та огляду; у Німеччині – кон’юнктурно-нейтральний бюджет; у Франції – раціоналізація вибору бюджетних рішень; у Швеції – багатоцільове бюджетне планування.
Вперше система програмно-цільового підходу до організації бюджетного процесу (Planning-Programming – Budgeting, PPB) (ППБ) була впроваджена на початку 60-х років. у міністерстві оборони США та міцно утвердилася як механізм фінансового забезпечення будівництва американських збройних сил. Основні принципи ППБ прийнято і з деякими модифікаціями використовуються і в інших країнах, зокрема Великобританії, Німеччині, Франції. Як ілюстрацію застосування ППБ далі розглянуто порядок розробки проекту військового бюджету США.
На етапі перспективного військово-стратегічного планування міністерство оборони відповідно до військово-політичних інтересів держави, військової доктрини та директив вищого керівництва країни визначає потреби в збройних силах для різних ситуацій у майбутньому, складає конкретні плани військового будівництва на середньо- та довгострокову перспективи, виявляє можливі кошти та потреби у ресурсах, необхідні вирішення завдань, поставлені перед військовою організацією.
Методичну основу програмування складають розробка та прийняття ієрархічно організованих цільових програм, що поєднують функціональні види військової та військово-економічної діяльності держави незалежно від їх відомств, належності. На цьому етапі відбувається детальний розгляд кожної програми з погляду її вартості та військової ефективності. Головні програми (у США – 10) поділяються на підпрограми першого порядку, а останні – на елементи програм (у США їх понад 1000).
Програмування забезпечує тісний взаємозв’язок між двома іншими етапами ППБ — військово-стратегічним плануванням та розробкою бюджету. Це досягається тим, що у програмах зазначені, з одного боку, конкретні заходи щодо будівництва збройних сил; з іншого — фінансові ресурси, необхідні їхнього виконання.
Прийняті вищим керівництвом рішення щодо програм у сукупності складають «П’ятирічну програму міністерства оборони», в якій визначаються розміри та структури збройних сил та необхідні для них бойові системи, військова техніка та інше матеріально-технічне забезпечення. У 5-річних програмах показники даються за роками, як у фізичному, і у вартісному вираженні. У цьому документі напрями та рівень розвитку збройних сил визначаються на 8-річний період, а обсяг грошових, матеріальних та людських ресурсів, що використовуються у військових цілях, – на 5-річний період. Оскільки щорічно ця програма уточнюється і продовжується на один рік, то в США за ППБ систематично здійснюються «ковзне» середньострокове програмування та 5-річне фінансове планування.
Завершальним етапом ППБ є розробка проекту військового бюджету на черговий фінансовий рік на базі даних першого року «П’ятирічної програми міністерства оборони». Такий спосіб розробки проекту бюджету тісно пов’язує його з військово-стратегічним плануванням та програмуванням. Складений проект бюджету є фінансове вираження реалізації завдань першого року перспективної військової програми. Можливість практичного виконання військових планів і програм, зрештою, залежить від того, як вони будуть відображені в бюджеті, тобто реально підкріплені фінансовими ресурсами. При підготовці проекту бюджету неминуче виникає потреба у додаткові уточненні та зміні військових планів та програм. Тому і на етапі формування бюджету процес програмування продовжується, його результати потім переносяться у раніше затверджену загальну перспективну військову програму.
Програмно-цільовий підхід до організації військово-бюджетного процесу сприяв удосконаленню системи воєнного фінансування. ППБ дозволив більш точно та обґрунтовано оцінити поточні та перспективні військові потреби, ув’язати та узгодити бюджет з військовими програмами, програми – з військовим плануванням та потребами у збройних силах, розмір та структуру збройних сил – з військовою доктриною, а військову доктрину – з основними політичними цілями та планами держави. Використання ППБ дає можливість із самого початку безпосередньо ув’язати планування будівництва збройних сил із бюджетними рішеннями та приймати такі військові програми, виконання яких гарантувалося б як матеріальними, так і фінансовими ресурсами. Система ППБ дозволяє в межах окремих програм розробляти та зіставляти варіанти досягнення поставленої мети та вибирати той, при якому досягається найбільший результат за даних витрат або цей результат — за найменшої величини витрат, тобто більш ефективно використовувати національні ресурси.
Як правило, держава субсидує відповідно до програм забезпечення обороноздатності країни, промисловість, енергетику, торгівлю, підтримку зайнятості населення, транспорт, житлове будівництво, сільське, лісове господарство та рибальство, освіту та науку, охорону здоров’я та соціальне забезпечення та ін. Фінансове програмування передбачає також прогнозування державних капітальних вкладень Спеціальна програма розробляється для капітальних витрат націоналістичних галузей господарства та джерел їх фінансування. Крім того, у п’ятирічному плані виділяються витрати на виплату відсотків за державним боргом та інші функціональні витрати.
Ефективність фінансового програмування певною мірою залежить від вибору його бази. У практиці фінансове програмування зазвичай застосовується прогнозування «від досягнутого», коли сума коштів за окремими статтями на останній фінансовий рік знаходиться шляхом зменшення (збільшення) відповідної суми поточного року. При прогнозуванні «від нуля» всі бюджетні припущення опрацьовуються щоразу наново, з урахуванням специфіки поточного моменту та перспективи. Цей спосіб забезпечує більш повний огляд варіантів та оцінку наслідків фінансування. Незважаючи на його переваги, він використовується для досить обмеженого кола найважливіших програм, оскільки потребує застосування складних, трудомістких розрахунків.
Довгострокове та поточне фінансове програмування є більш високим ступенем участі держави в управлінні економічними процесами. Його основними макроекономічними цілями є: подолання дефіциту державного бюджету, збільшення зайнятості населення та боротьба з інфляцією.
