Фінансові норми та нормативи – Показники, що відображають мінімальні, середні або максимально граничні величини, що регулюють формування, розподіл і перерозподіл фінансових ресурсів.
Норма – індивідуальне значення (величина) витрати кількості ресурсів на одиницю продукції.
Норматив – єдина середньозважена величина витрати різних ресурсів, розрахована на основі норм і забезпечує ефективне використання цих ресурсів у чинних умовах.
Фінансові норми та нормативи застосовуються при нормуванні оборотних активів. Норма оборотних активів, визначаючи величину їх запасу, встановлюється днями чи грошових одиницях і діє протягом кількох років. При зміні номенклатури продукції, технології та організації виробництва норми переглядаються.
Норматив оборотних активів — мінімально допустима сума коштів, постійно необхідна підприємству в організацію фінансово-господарську діяльність. Величина нормативу є добуток одноденного витрати з кошторису витрат за виробництво норму оборотних засобів у днях. Норматив встановлюється самим підприємством розробки виробничої програми на рік. Якщо при цьому виявляється необхідність його збільшення порівняно зі звітним роком, то у фінансовому плані підприємства передбачаються відповідні джерела поповнення за рахунок прибутку або інших джерел.
Фінансові норми та нормативи визначають кількісні параметри та межі функціонування різних форм фінансових відносин. Вони встановлюють, яка частка грошових доходів підприємств, організацій, держави буде спрямовано формування певних фондів коштів. До них відносяться:
- норми амортизаційних відрахувань;
- нормативи відрахувань до загальнодержавних фондів грошових коштів за різними видами податків, зборів, платежів, відрахувань (у межах цієї ланки ставки податків);
- нормативи відрахувань страхових платежів до ФСПН та інші фонди;
- норми та нормативи оборотних коштів підприємств та організацій;
- нормативи відрахувань податків до бюджетів різних рівнів.
Фінансові норми та нормативи можуть бути встановлені як на державному, так і на місцевому рівні. Їх також можна групувати залежно від інструменту впливу:
- глобальні (загальні);
- приватні (індивідуальні) – використовуються в окремих галузях економіки, сферах діяльності.
Фінансові і нормативи встановлюються як і абсолютному, і у відносному вираженні.
Фінансові норми та нормативи поділяються також на затверджувані та розрахункові. Затверджувані фінансові норми встановлюються чинним законодавством, розрахункові застосовуються при внутрішньому плануванні. До фінансових норм і нормативів, що затверджуються, відносяться ставки податків, норми відрахувань на соціальні потреби у позабюджетні фонди; до розрахункових — норми відрахувань та нормативи освіти фондів накопичення та споживання підприємств та організацій, фонду ремонту основних фондів та інші, що регулюють фінансову діяльність підприємств, установ.
Розрізняють також єдині норми та нормативи, наприклад, норми амортизаційних відрахувань для різних об’єктів та галузей, та диференційовані — норми та нормативи оборотних засобів, які неоднакові у різних суб’єктів господарювання.
