Фінансовий інструмент (Financial Instrument) — будь-який контракт, результатом якого є створення фінансового активу одного підприємства та фінансового зобов’язання чи інструменту власного капіталу іншого підприємства. Фінансовий інструмент — це договір, яким одночасно в одного суб’єкта господарювання виникає фінансовий актив, а в іншого — фінансове зобов’язання або дольовий інструмент. Фінансовий інструмент — це фінансові активи або пасиви, які можна купувати та продавати на ринку та за допомогою яких здійснюється розподіл та перерозподіл створеного капіталу. Фінансовий інструмент – юридичний документ, що відображає певні договірні взаємини, або надає певні права.
Оборотний фінансовий інструмент із правом переуступки (negotiable instrument) призначений для продажу чи передачі іншій особі (чек, вексель тощо).
Фінансові інструменти поділяють на:
- валютні (обмін однієї грошової одиниці в іншу);
- процентні (активи, які приносять прибуток за твердими, плаваючими або мінливими ставками);
- цінові (акції, дорогоцінні метали, сировина, товари); інструменти.
Відповідно до стандарту бухгалтерського обліку 13 «Фінансові інструменти» фінансові інструменти поділяються на:
- фінансові активи;
- фінансові зобов’язання;
- пайові фінансові інструменти;
- фінансові інструменти.
До фінансовим активам відносяться:
- кошти, не обмежені для використання, та їх еквіваленти;
- дебіторська заборгованість, не призначена для перепродажу, чи інший контракт, що дає право отримати кошти чи інший фінансовий актив від іншого підприємства;
- фінансові інвестиції, що утримуються до погашення;
- фінансові активи, призначені для перепродажу;
- інструменти власного капіталу іншого підприємства;
- інші фінансові активи.
Фінансовий актив, призначений для перепродажу, є активом, придбаним з метою подальшого продажу для отримання прибутку від короткострокових змін його ціни та/або винагороди посередника. Фінансові активи, придбані внаслідок систематичних операцій, визнаються на дату укладання договору чи дату його виконання. Продаж фінансових активів у результаті систематичних операцій визнається на дату виконання договору.
Фінансове зобов’язання – Контрактне зобов’язання:
- передати кошти чи інший фінансовий актив іншому підприємству;
- обмінятись фінансовими інструментами з іншим підприємством на потенційно вигідних умовах.
Фінансове зобов’язання, призначене для перепродажу, — це зобов’язання, що виникає в результаті випуску фінансового інструменту з метою подальшого продажу для отримання прибутку від короткострокових коливань ціни та/або винагороди посередника.
До інструментам власного капіталу відносяться контракти, що підтверджують право на частину в активах підприємства, що залишається після відрахування сум за всіма його зобов’язаннями – прості акції, частки та інші види власного капіталу.
До похідним фінансовим інструментам відносять ф’ючерсні контракти, форвардні контракти та інші похідні фінансові інструменти, справедлива вартість яких та грошові потоки від яких, як очікується, компенсуватимуть зміни справедливої вартості або потоку коштів об’єкта хеджування.
Безумовні права вимоги та зобов’язання визнаються фінансовими активами або фінансовими зобов’язаннями, якщо за умовами контракту підприємство має право на отримання коштів або бере на себе зобов’язання сплатити кошти.
Відповідно до Закону України «Про цінні папери та фондовий ринок» фінансові інструменти — цінні папери, термінові контракти (ф’ючерси), інструменти грошового обігу, процентні строкові контракти (форварди), термінові контракти на обмін (на певну дату в майбутньому) у разі залежності ціни від процентної ставки, валютного курсу чи фондового індексу (відсоткові, курсові чи індексні свопи), опціони, що дають право на купівлю або продаж будь-якого із зазначених фінансових інструментів, у т.ч. тих, що передбачають грошову форму оплати (курсові та процентні опціони).
Фінансові інструменти звертаються на спотових («фізичних», касових) та термінових ринках (організованих та неорганізованих). З розвитком ринку набір фінансових інструментів розширюється з допомогою нових інструментів.
