Форфейтінг (Forfeiting) – купівля дебіторську заборгованість без права регресу (обороту) документів на колишнього власника. Форфейтинг іноді називають форфетуванням. Форфейтинг – фінансова операція з рефінансування дебіторської заборгованості за товарним (комерційним) кредитом шляхом передачі (індосаменту) переказного векселі на користь банку (зі сплатою банку відповідної комісійної винагороди). У результаті форфетування заборгованість покупця за товарним (комерційним) кредитом трансформується у фінансову заборгованість (на користь банку). Форфейтинг найбільшого поширення набув під час здійснення зовнішньоекономічних операцій.
Суть форфейтингу у тому, що небанківські спеціалізовані форфет-компанії купують короткострокові вимоги до фірмі-боржнику, а банки здійснюють форфейтинг шляхом придбання довгострокових вимог із терміном погашення до 8 років. Купуючи векселі зі значним дисконтом, банк має право його регрес до попереднього власника і бере на себе ризик неплатоспроможності боржника.
На відміну від традиційного обліку векселів, форфейтинг застосовують при постачанні обладнання на великі суми в кредит строком від 6 місяців до 8 років.
Угода форфейтинг включає гарантію першокласного банку, що важливо для переобліку векселів.
Форфейтинг доповнює традиційні методи кредитування, зокрема у зовнішній торгівлі, перетворюючи експортну угоду з відстроченням платежу на реальну термінову, що вигідно для експортерів. Банки, здійснюючи міжнародні операції, іноді кредитують за схемою форфейтингу дебіторську заборгованість інших країн. Форфейтинг використовують у разі неможливості отримання державних експортних кредитів чи гарантій щодо таких кредитів.
Форфейтинг дозволяє невеликим підприємствам укладати угоди, що перевищують їхні фінансові можливості, а використовуючи форфейтинг, вони швидко продають свої довгострокові вимоги за готівку.
По суті форфейтинг поєднує у собі елементи факторингу (але з наданому товарному кредиту, а чи не за розрахунками за поточні поставки продукції) та обліку векселів (але з їх индоссаментом лише у користь банку). Форфейтинг – це, передусім, послуга з управління фінансовими ризиками, на відміну факторингу без регресу, основне завдання якого полягає у кредитуванні бізнесу.
Європейськими центрами форфейтингу є Цюріх та Відень, де великі банки надають послуги форфейтингу безпосередньо чи через спеціалізовані філії. З розширенням масштабів форфейтингу у 60-ті роки ХХ ст. банки створили дочірні форфети-інститути. У разі великих угод форфетери можуть створювати консорціум.
Форфейтинг використовують також рефінансування на вторинному ринку шляхом переобліку векселів. Цей ринок називають “а форфе”, а угоди на ньому здійснюють телефоном з наступним підтвердженням.
Оскільки з операціями банків із форфейтингу пов’язані ризики, такі операції є об’єктом контролю.
(Див. Вексель, Гарантія, Дебітор, Фінансова послуга).
