Ціна облігації – вартісна оцінка облігації (цінного паперу), що встановлюється при здійсненні з нею різних цивільно-правових угод:
- У угодах позики, у яких відбувається випуск облігацій звернення – англ. primary distribution, offering (див. Розміщення цінних паперів), під ціною облігації розуміють суму грошових коштів, переданих першим власником облігації у позику емітенту під видану облігацію (або вартісну оцінку майна, переданого у позику під облігацію). У разі замість терміна «ціна облігації» застосовують термін «ціна». У цьому необхідно враховувати, що з розміщенні облігації складу угоди купівлі-продажу цінних паперів не виявляється.
- У угодах на так званому «вторинному ринку», на якому відбувається відчуження облігацій від одного власника до іншого (наприклад, купівля-продаж, внесення цінних паперів до статутних капіталів, дарування тощо), під ціною облігації розуміють договірну вартісну оцінку даної цінних паперів. Тут поняття договірна ціна облігації, договірна вартість та ціна облігації збігаються.
Курсова ціна облігації (курсова вартість) розраховується на основі даних про договірні ціни в рамках деякої сукупності угод купівлі-продажу облігацій, скоєних за певний період часу (наприклад, середньозважена, середньоарифметична та ін.).
Поняття ринкова ціна облігації (Ринкова вартість) на організованих ринках цінних паперів застосовується у сенсі курсової ціни облігації; на неорганізованих – у сенсі договірної ціни.
Ринковою вартістю цінних паперів, зокрема. та облігацій, вважається ціна, за якою продавець, який має повну інформацію про вартість майна і не зобов’язаний його продавати, згоден був би продати його, а покупець, який має повну інформацію про вартість майна та не зобов’язаний його придбати, згоден був би його придбати.
Ринкова ціна облігації при розміщенні її на фондовому ринку може бути рівною номіналу, нижчому або вище його. Після розміщення облігацій їхня ринкова ціна визначається кон’юнктурою фондового ринку в цілому, кон’юнктурою ринку цього виду облігацій та ставленням ринку до цінних паперів даного емітента, ситуації в цілому на фінансовому ринку та двома головними елементами облігаційної позики:
- періоду, що залишився до погашення облігації та отримання її номінальної вартості. При цьому чим ближче термін погашення облігації, тим більша її ринкова вартість відповідає її номінальній вартості;
- права на регулярний купонний дохід. Чим більший дохід, який отримують власники облігації, тим вища її ринкова вартість.
З моменту їх емісії і до періоду, що передує погашенню облігації, вони продаються і купуються за цінами, що встановилися на ринку. Погашення облігації провадиться за її номінальною вартістю. Ринкова вартість облігації визначається її параметрами.
Ціну облігації прийнято виражати у відсотках до її номінальної вартості, проте нормативними актами ця вимога не закріплена, через що вказівку ціни облігації у грошових одиницях часто зустрічається у практиці ділового обороту. Грошові одиниці, у яких виражені номінальна вартість та ціна облігації, можуть не співпадати.
