Ресурси комерційного банку є сукупність всіх коштів, що у розпорядженні банку та використовуваних їм щодо активних операцій. Операції, з яких комерційні банки здійснюють формування своїх ресурсів, називаються пасивними операціями.
Формування ресурсів комерційних банків залежно від джерел формування відбувається у межах таких напрямів:
- власний капітал;
- залучені засоби;
- позикові кошти.
Власний капітал
Специфіка банківської діяльності у тому, що є посередниками на фінансовому ринку. У зв’язку з цим, власний капітал комерційного банку має відносно невелику питому вагу загального обсягу ресурсної бази. Так, якщо у виробничо-промислових підприємств у середньому частка власні кошти становить 40-70%, то комерційних банків – трохи більше 10%.
У комерційних банків власний капітал виконує насамперед захисну функцію, що виявляється у забезпеченні захисту інтересів кредиторів і вкладників, і навіть у покритті можливих збитків від здійснення банківської діяльності. У підприємств власний капітал є насамперед джерелом забезпечення оперативної діяльності.
Власний капітал комерційного банку поділяється на:
- Основний капітал;
- Додатковий капітал.
Основний капітал включає в себе:
- статутний фонд;
- резервний фонд;
- спеціальні фонди (фонд економічного стимулювання та інші фонди, формовані рахунок прибутку).
Додатковий капітал включає в себе:
- невикористані резерви, призначені страхування активних операцій;
- нерозподілений прибуток.
У складі основного капіталу провідна роль належить статутного фонду банку. Розмір статутного фонду визначається засновниками (акціонерами) під час створення банку, але його розмір не може бути меншим від мінімального рівня, встановленого Національним банком. Формування статутного фонду банку відбувається шляхом емісії та реалізації акцій.
Статутний фонд може формуватися лише рахунок власних ресурсів (коштів) акціонерів. Не допускається формування статутного фонду рахунок позикових коштів. Статутний фонд банку також може бути сформований рахунок коштів організацій, які відповідно до свого статуту немає права займатися комерційної діяльністю (громадські та релігійні організації, благодійні фонди тощо.).
У процесі своєї діяльності банку може виникнути потреба у збільшенні статутного фонду. У разі банк здійснює додаткову емісію, яка може бути оформлена випуском як простих, і привілейованих акцій.
Резервний фонд комерційного банку формується з метою покриття можливих збитків від здійснення банківської діяльності, а також для виплати дивідендів за привілейованими акціями в періоди, коли розмір отриманого прибутку банку виявиться недостатнім. Основне призначення резервного фонду – забезпечення стабільності комерційного банку, зниження ймовірності банкрутства.
Порядок формування резервного фонду затверджується загальними зборами акціонерів, яке розмір встановлюється, зазвичай, лише на рівні 50% від статутного фонду. Джерелом формування резервного фонду є прибуток банку, відрахування від якого мають становити не менше 5% на рік і здійснюються доти, доки резервний фонд не буде сформований у повному обсязі.
Крім резервного фонду, комерційні банки створюють також і спеціальні фонди, призначені для виробничого та соціального розвитку. Джерелом формування також є прибуток банку.
Додатковий капітал банку складається з невикористаних резервів та нерозподіленого прибутку. Під час проведення банківських операцій створюються резерви зі страхування від банківських ризиків (Кредітних, інвестиційних, валютних). Основне призначення цих резервів – зниження впливу негативних наслідків у зв’язку з неповерненням кредитів, виникненням збитків з цінних паперів, що у портфелі банку, і навіть від проведення валютних операцій.
Нерозподілений прибуток, Як елемент додаткового власного капіталу, є ресурсом внутрішнього походження. Вона утворюється у вигляді залишку прибутку після оподаткування та здійснення відрахувань до фондів банку. За рахунок нерозподіленого прибутку здійснюється виплата дивідендів акціонерам або може бути здійснена капіталізація, тобто. збільшення статутного фонду банку.
Залучені кошти комерційного банку
У структурі ресурсів комерційного банку левова частка належить залученим коштам (їхня питома вага в середньому становить 60-85%). Залучені ресурси формуються банками шляхом проведення депозитних операцій. У процесі цієї діяльності різні види банківських рахунків залучаються тимчасово вільні кошти, які належать юридичним і фізичним лицам. При цьому кошти можуть залучатись як у національній, так і в іноземній валюті.
Практично всі клієнтські рахунки, у яких містяться кошти, є депозитними. За формою використання рахунків вони поділяються на:
- депозити (вклади) до запитання;
- термінові депозити.
Вклади (депозити) до запитання розміщуються у банку на поточних (розрахункових) рахунках. Кошти з цих рахунків можуть бути використані власником (або його довіреною особою) у будь-який момент для здійснення платежів, оплати чеків та векселів, отримання готівки в касі банку.
Вклади до запитання є досить нестабільною частиною банківських пасивів, тому можливості щодо їх використання реалізації кредитно-інвестиційної діяльності дуже обмежені. Тому банки виплачують за такими вкладами мінімальний відсоток чи взагалі не виплачують.
Одним із видів вкладів до запитання є так званий активно-пасивний рахунок. Зазвичай це поточний клієнтський рахунок, що функціонує як овердрафт. Суть його полягає в тому, що клієнт розміщує на поточному рахунку кошти, але при їхньому дефіциті може оперативно скористатися овердрафтом – банківським короткостроковим кредитом із заздалегідь встановленим лімітом максимальної заборгованості. Кошти, що надходять клієнту на рахунок, автоматично спрямовуються на погашення заборгованості.
До вкладів до запитання належать також залишки на кореспондентських рахунках, відкриті у цьому банку іншими комерційними банками.
Термінові вклади – Це кошти, розміщені в банку на певний термін і які можуть бути зняті з депозитного рахунку лише після закінчення терміну дії депозитного договору. У окремих випадках допускається дострокове вилучення, але з обов’язковим повідомленням банку визначений у договорі термін. Процентна ставка за вкладом у разі знижується і, зазвичай, встановлюється лише на рівні плати за вкладами до запитання.
Термінові депозити становлять основу щодо активних банківських операцій, з яких банки формують кредитно-інвестиційний портфель.
Залучення термінових ресурсів може здійснюватися з допомогою депозитних (ощадних) сертифікатів.
Залучення коштів може здійснюватися з допомогою банківського векселі. Банківський вексель має депозитну природу і цим схожий депозитний сертифікат. Однак, на відміну від ощадного сертифіката, банківський вексель може бути використаний як платіжний інструмент для розрахунків за товари та послуги, при цьому новий власник може передати його третій особі шляхом індосаменту. У банківському векселі вказується розмір відсотка від номіналу векселя, який виплачує власнику векселя.
Позикові кошти комерційного банку
Позикові кошти банки залучають шляхом емісії облігацій та залучення кредитів на міжбанківському кредитному ринку, зокрема. залучення кредитів від центрального банку
Облігації, На відміну від простих акцій, не надають їх власникам право на участь в управлінні банком. Облігації, на відміну акцій, мають кінцевий термін погашення. Тому кошти, залучені внаслідок продажу облігацій, не належать до власного капіталу. Вони свідчать про надання власниками облігацій позики банку-емітенту. Облігації приносять їх власникам певний дохід. Після настання терміну погашення банк повертає власнику облігації запозичені за нею кошти.
У деяких випадках (якщо це передбачено умовами емісії) облігації може бути конвертовані у прості акції, тобто. стають інструментом власного капіталу банку.
Власники облігацій несуть менші ризики, ніж власники акцій, т.к. у разі банкрутства банку кошти його кредиторам повертаються раніше, ніж акціонерам (власникам).
Позикові кошти комерційного банку можуть також формуватися рахунок міжбанківських кредитів. Міжбанківські кредити є короткостроковими: від 1 дня до, як правило, 3-х місяців, хоча можливі винятки. Досить часто використовуються звані кредити овернайт – з метою підтримки поточної (миттєвої) ліквідності.
Комерційні банки можуть запозичити кошти Національного банку, взявши участь у кредитному аукціоні.
У період фінансової кризи, коли відбувається стрімке стиснення ліквідності, комерційний банк може звернутися з клопотанням про отримання кредиту до центрального банку – як до кредитора останньої інстанції. У разі залучаються стабілізаційні кредити.
За наявності портфеля цінних паперів (зокрема ОВДП), комерційний банк може запозичити кошти у вигляді операцій РЕПО.
