Інноваційний цикл – це модель, що застосовується для ефективного аналізу життєвого циклу нового продукту та успішного управління ім. Інноваціятобто створення нових товарів, процесів та послуг, є базовим процесом при створенні (довгострокової) конкурентної переваги.
Проте інноваційні процеси найчастіше бувають складними, і керувати ними непросто. Ця модель показує, які етапи у життєвому циклі інновації є найважливішими і на що в ньому менеджерам треба звертати увагу насамперед.
Створення нових товарів, процесів та послуг для керівників та менеджерів є одним із найважчих завдань, з яким їм треба справлятися. За допомогою моделі інноваційного циклу можна виділити три основні етапи, які необхідні для успішного управління життєвим циклом інновації: розробка, впровадження капіталізація.
- Етап розробки. У ході цього етапу зароджуються ідеї нових товарів, процесів та послуг, для чого організується ведення необхідних для цього робіт. Цей етап складається з трьох кроків: вплив стимулів, пропозиція нових ідей та створення функцій (function creation process, FCP).
-
- Вплив стимулів. На цьому етапі виділяються та інтерпретуються зовнішні стимули, які запускають інноваційний процес. Прикладами таких зовнішніх стимулів можна назвати темпи зростання бізнесу, що знижуються, ослаблення брендузниження ступеня задоволення споживачів та створення нової технології (або поява новинок в інших галузях знань).
- Пропозиція нових ідей. У ході виконання цього кроку головне, що треба зробити, – згенерувати нові ідеї. Як рушійна сила, що сприяє появі світ нових (продуктів) ідей, виступають зовнішні стимули (отримані винагороди). Пропозиція нових ідей може бути активізована, якщо в компанії створено творчу атмосферу, в якій на перше місце ставляться різноманітність та вивчення нового і де основними факторами, що задають загальну спрямованість, виступають хаос та енергія. Наприклад, появі нових ідей сприяють «мозкові штурми», на яких учасників закликають виходити за рамки традиційного мислення та думати креативно. Зі всіх запропонованих ідей потім відбираються кращі, які потім передаються на наступний етап. Під час виконання цього кроку учасники повинні фокусуватися на тому, що потрібно споживачам. Кінцевою метою тут є створення споживчої цінності. Її сутність можна виявити за результатами оцінки винагороди (якою може виступати, наприклад, дохід на інвестований капітал), ризиків (технологічних та ринкових) та ресурсів (інвестицій).
- Процес створення функцій. На цьому етапі ідеї трансформуються у функції, якими можна керувати. Крім того, виявляються ризики, які можна потім контролювати. Коли функції стають зрозумілими, можна переходити до наступного етапу.
- Етап застосування. На цьому етапі нові товари, процеси та послуги набувають подальшого розвитку. Ведуться підготовчі роботи з виведення товару ринку, та був відбувається сам висновок. Структурно цей етап і двох кроків: процесу створення продукту (product creation process, РСР) і виведення товару ринку.
-
- Процес створення продукту. На цьому кроці розробляється новий товар та/або послуга. За основу цієї роботи беруться специфікації, створені у процесі створення функцій. Потім новий продукт тестується.
- Виведення товару ринку. На цьому етапі відбуваються управління всіма аспектами ринкового впровадження, а також підготовка до проведення наступного етапу, насамперед процесу виконання замовлень.
- Етап капіталізації. У цьому, останньому, етапі відбувається управління комерційним використанням нового товару, процесу чи послуги. Головне питання тут, яке вимагає відповіді, полягає в тому, як створити цінність (у вигляді грошей) для компанії за допомогою інновації. Цей етап складається з трьох кроків, для яких досягнення операційної досконалості у веденні бізнесу є ключовим: процес виконання замовлень (order realisation process, ORP), процес забезпечення обслуговування (service realisation process, SRP) та використання.
-
- Процес виконання замовлень. На цьому етапі здійснюється управління безперервним потоком продукції, що доставляється споживачам. Підвищена увага тут приділяється логістиці та виробництву нового продукту. Для отримання синергії та переваг на масштабах виробництва дуже важливо інтегрувати логістику та виробництво нового продукту у вже існуючу логістику та виробництво поточних продуктів.
- Процес забезпечення обслуговування. На цьому кроці відбувається управління (додатково) послугами. Нові послуги повинні бути інтегровані в сервісні процеси, що вже застосовуються.
- Використання. Цей останній крок інноваційного циклу пов’язані з управлінням доходами, одержуваними від нового продукту. На цьому слід, що потрібно домагатися постійного збереження маржі прибутку. Наприклад, для цього можна скорочувати виробничі витрати або вносити невеликі зміни до продукту, що покращують його властивості.
Цей етап закінчується із завершенням життєвого циклу продукту.
Коли слід застосовувати модель інноваційного циклу
Моделью інноваційного циклу можна користуватися для управління життєвими циклами різних видів інновацій, не упускаючи при цьому з уваги важливі елементи інноваційного процесу. Так як цей процес поділяється на ряд етапів, що послідовно виконуються, менеджерам легше концентрувати свою увагу на тих складових, які найбільш важливі в конкретний момент життєвого циклу інновації.
Як слід користуватися моделлю інноваційного циклу
Трьома етапами інноваційного циклу – розробкою, впровадженням та капіталізацією – слід керувати по-різному. На етапі розробки домінує пошук нових ідей. Тут менеджери основну увагу приділяють управлінню творчим потенціалом, що відрізняється від аналогічної діяльності, що виконується під час реалізації програм та проектів, оскільки методи пошуку не мають тісної прив’язки до досягнення конкретної мети — такої мети поки що просто немає. (А ось при виконанні програм та проектів такі чіткі цілі вже сформульовані.) Нерідко на цьому етапі здійснюються паралельні дослідження кількох варіантів рішень. Процес пошуку в даному випадку є ітеративним і закінчується, коли знайдене рішення проблеми, що не викликає сумнівів.
Етапом застосування потрібно керувати, швидше за все, більш жорстко. Мета цього етапу ясна з самого початку і відноситься до різних функцій товару, процесу та/або послуги. Необхідні ресурси (в основному цей час та гроші) добре відомі, і тому жодних труднощів з керуванням ними не виникає. Управління цьому етапі може бути аналогічне управлінню проектами.
На етапі капіталізації новий товар, процес та/або послуга включаються до поточних операцій, для яких є відповідні програми досягнення операційної досконалості.
Висновки
Інноваційний цикл є аналітичним інструментом, який застосовується для управління інноваційним процесом, який завдяки своїй упорядкованості дозволяє подолати спочатку властиві йому складнощі. За останні кілька десятиліть розроблені різні інструменти, якими можна скористатися під час управління новими продуктами. Можливо, найвідомішим із них є модель «стадій і шлюзів» (інша назва — «стадія-прохід»), запропонована Р. Купером у 1986 р. Вона зіставна з моделлю інноваційного циклу, оскільки вони обидві варіанти управління різними етапами інноваційного процесу . Проте модель інноваційного циклу відрізняється від моделі «стадій та шлюзів» за двома позиціями.
По-перше, у першій моделі більше уваги приділяється етапу капіталізації, і тому керівники та менеджери цілеспрямовано займаються розробкою не просто нових продуктів, а тих продуктів, які їм комерційно цікаві і які можна інтегрувати в операційну інфраструктуру. По-друге, модель інноваційного циклу є безперервним інноваційним процесом, навіть незважаючи на завершення життєвого циклу продукту. Фактично закінчення одного циклу є потужним стимулом для розробки ідей нових продуктів.
