Функціонально-вартісний аналіз (його також іноді називають врахуванням витрат за видами діяльності) є моделлю обліку витрат. Він призначений для рознесення всіх витрат за окремими категоріями виходячи з часу, що витрачається на види діяльності, пов’язані з виробництвом товарів та наданням послуг споживачам.
У традиційних моделях обліку витрат непрямі витрати (накладні витрати) розподіляються пропорційно до обсягів продукції. Через це витрати на продукти, що випускаються у великих кількостях, як правило, завищуються, а на товари та послуги, які виробляються в малих обсягах, — занижуються. На відміну від традиційних методів обліку витрат при використанні моделі функціонально-вартісного аналізу визначаються реальні витрати, пов’язані з товарами, споживачами чи послугами, навіщо непрямі витрати розподіляються за видами продукції не на основі обсягу, а на основі необхідних чи фактично виконаних видів діяльності.
Замість застосування довільно призначених відсотків, що часто зустрічається у традиційних методах обліку витрат, у функціонально-вартісному аналізі основна увага приділяється виявленню причинно-наслідкових зв’язків, щоб на їх основі об’єктивно розподілити витрати. Після того як витрати з окремих видів діяльності визначені, витрати по кожному такому виду розподіляються по всіх продуктах – в залежності від того, якою мірою даний вид діяльності був використаний у виробництві конкретного товару або при наданні конкретної послуги. При такому підході функціонально-вартісний аналіз часто допомагає виявляти ділянки з високими накладними витратами для одиницю продукції і завдяки цьому намагатися знайти способи їх зниження або нарахування більших сум на дорогі для виробництва продукти.
При застосуванні моделі функціонально-вартісного аналізу виходять з наступного базового припущення: витрати виникають не через продукти чи споживачі як такі, а через виконання видів діяльності, які були потрібні для виробництва товарів або надання послуг. Оскільки створення різних товарів потрібні різні види діяльності, кожен із яких до того ж вимагає різного ресурсного забезпечення, при розподілі загальних витрат за окремими видами товарів та послуг потрібно правильно користуватися ваговими коефіцієнтами.
При прийнятті рішень знання реальних витрат допомагає:
- встановити точки економічної беззбитковості;
- визначити тих споживачів, які приносять прибуток, і тих, на кому компанія зазнає збитків (тобто оцінити цінність споживача);
- виявити можливості для вдосконалення;
- зіставити інвестиційні альтернативи.
Коли слід застосовувати модель функціонально-вартісного аналізу
Функціонально-вартісний аналіз може бути корисним, коли накладні витрати в компанії є більшими і коли через численні комбінації продуктів і споживачів підвищується складність робіт і збільшуються витрати на вантажно-розвантажувальні операції. Цей спосіб обліку витрат дозволяє перевести непрямі витрати на категорію прямих витрат. Як більш точна система управління витратами функціонально-вартісний аналіз виявляє можливості для підвищення ефективності та покращення результатів бізнес-процесівчому сприяє знання реальних витрат, пов’язаних із виробництвом товарів та наданням послуг.
Є й інші моделі, схожі на функціонально-вартісний аналіз. Це, зокрема, модель загальної вартості володіння (TOTAL cost of ownership, ТСО) та модель витрат протягом життєвого циклу продукту. При застосуванні ТСО обчислюють загальні витрати інвестування, що включають разові закупівлі, періодичні витрати та операційні витрати. Ця концепція дуже широко використовується при реалізації проектів, пов’язаних з інформаційними технологіями, де важко у чисельному вигляді уявити їхню вигоду, і тому основна ставка у цьому випадку робиться на мінімізацію проектних витрат. Аналіз витрат протягом життєвого циклу товару дозволяє визначити сукупні витрати протягом усього терміну життя товару (від моменту його розробки до утилізації).
Як слід користуватися моделлю функціонально-вартісного аналізу
Функціонально-вартісний аналіз у спрощеному вигляді складається з п’яти кроків:
- Визначте об’єкти обліку та неосновні види діяльності та ресурси, які потрібні для їх виконання.
- Визначте витрати для кожного неосновний вид діяльності.
- Встановіть фактори витрат кожного ресурсу.
- Обчисліть загальні непрямі витрати, пов’язані з товаром, у розбивці за об’єктами обліку.
- Розділіть загальні витрати на частини, рівні непрямих витрат, віднесених на окремі об’єкти обліку.
Як об’єкт обліку можуть бути обрані товари, споживачі, послуги. А видом діяльності може бути все, чим займається компанія, ведучи свій бізнес: отримує сировину, здійснює вантажні роботи, упаковує товари, робить дзвінки, дає пояснення, займається продажами та покупками, просуває свою продукцію, веде розрахунки та здійснює обчислення, оформляє замовлення, отримує замовлення і т. д. Під неосновним видом діяльності розуміють такий, витрати на виконання якого не можна безпосередньо віднести на об’єкти обліку. Ресурсами можуть бути верстати та обладнання, комп’ютери, люди та будь-які інші потужності чи активи, які можна (хоча б частково) віднести до конкретного виду діяльності.
Висновки
Функціонально-вартісний аналіз дозволяє провести сегментацію витрат на основі реальної рентабельності, що допомагає точніше оцінити споживчу цінність. У цій якості застосування цієї моделі є першим кроком до використання процесно-орієнтованого управління або, як його ще називають, управління видами діяльності (activity-based management). У ході функціонально-вартісного аналізу ефективність чи продуктивність видів діяльності не оцінюється, хоча знання цих показників може бути дуже важливим для вдосконалення бізнесу. Слід зазначити і те, що функціонально-вартісний аналіз проводиться виходячи з припущення, що можна виділити унікальні об’єкти обліку, види діяльності та ресурси. Але, зрештою, точність результатів цього аналізу залежить від точності вихідних даних, на основі яких він проводився.