Врегулювання збитків – Це комплекс заходів, що проводяться страховиком з метою виконання зобов’язань перед страхувальником при настанні страхового випадку.
Врегулювання збитку починається з подання страхувальником заяви про страховий випадок (інакше — страхової претензії) та завершується (якщо страховик визнав, що справді мав місце страховий випадок) здійсненням страхової виплати вигодонабувачу. Страхова виплата у майновому страхуванні та страхуванні відповідальності також називається страховим відшкодуванням, у ризиковому особистому – компенсацією додаткових витрат. Страхова виплата може дорівнювати страховій сумі або може бути меншою за неї, виходячи з конкретних обставин страхового випадку та умов договору страхування.
Для врегулювання збитків страховик може залучати незалежного посередника аджастера. Страхувальник зацікавлений у справедливому врегулюванні збитків. Для цього він також може залучити аджастера, який представлятиме інтереси страхувальника у відносинах зі страховою компанією та контролюватиме процес врегулювання, не допускаючи порушення прав страхувальника. У цій роботі може брати участь страховий брокер.
У процесі врегулювання збитків може бути виділено такі етапи:
- Отримання заяви про настання страхового випадку.
- Розслідування причин та обставин настання страхового випадку, оцінка величини збитків за страховим випадком.
- Встановлення відповідності причин та обставин настання страхового випадку умовам договору страхування.
- Оцінка розміру страхової виплати, що покривається умовами договору страхування.
- Встановлення вигодонабувачів за договором страхування.
- Організація процесу страхової виплати.
- Розгляд наслідків страхової виплати. Отримання страховиком заяви про настання страхового випадку (етап 1) має бути організоване сторонами настільки швидко, наскільки це можливо. Для страховика це означає можливість максимально повно відновити картину обставин страхового випадку за гарячими слідами.
Організуючи процес врегулювання збитків, страхова компанія має зробити його, з одного боку, адекватним зобов’язанням, які вона прийняла на себе, з іншого – найдешевшим.
Налагодження адекватного процесу врегулювання збитків є важливим, оскільки необґрунтовано високі страхові виплати ставлять у невигідне становище всіх інших страхувальників, які заплатять за це завищеною страховою премією. Водночас процес врегулювання збитків повинен бути якомога дешевшим для того, щоб витрати на врегулювання збитків, переведені на страхову премію, не стали б непідйомним тягарем для страхувальників.
