Врегулювання заборгованості (debt settlement) — практика врегулювання боргів, дуже поширена у країнах із розвиненою кредитної системою, особливо у США. Це один із способів, за допомогою яких боржники справляються з боргами, що накопичилися.
Коротко схема врегулювання боргів виглядає так: позичальник, що заборгував, передає свої прострочені кредити в управління компанії-посереднику, перераховуючи на її рахунок кошти на оплату її послуг і на виплати банку. Посередник, у свою чергу, пов’язується з банком і домовляється з ним про зменшення процентної ставки за позикою, збільшення терміну погашення тощо.
Для позичальника ця практика вигідна тим, що, по-перше, йому перестають дзвонити колектори, а по-друге, у нього з’являється можливість погашати борг більш вигідних собі умовах.
Проте експерти звертають увагу на те, що багато позичальників стали жертвами недобросовісних компаній-посередників, які обіцяли позичальникам врегулювати їх кредитні проблеми, і рекомендують звертатися за подібними послугами лише в компанії посередники, що добре зарекомендували і пройшли державну акредитацію.
У вітчизняній практиці стала вельми поширеною досудове врегулювання заборгованості. У разі виникнення у позичальника тимчасової фінансової скрути банк готовий піти на певні поступки та здійснити реструктуризацію заборгованості: знизити відсоткову ставку за кредитом, пролонгувати термін дії кредитного договору, переглянути графік платежів, надати на визначений термін так звані «кредитні канікули» тощо.
Врегулювання заборгованості може бути також здійснено шляхом добровільного продажу заставного майна та спрямування коштів від його реалізації у рахунок погашення позичкової заборгованості.
