Валовий дохід банку

Валовий дохід банку – Дохід, отриманий банком за певний проміжок часу незалежно від джерела.

До валового доходу банку відносять:

• відсоткові доходи;
• невідсоткові доходи (операційні);
• позаопераційні доходи;
• доходи із випадкових, непередбачуваних джерел.

Валовий дохід банку є джерелом прибутку банку та основною складовою податкової бази для сплати податку на прибуток. Основну питому вагу у валовому доході банку займають відсоткові доходи, які відносять до найстабільніших джерел.

У міжнародній практиці починаючи з середини 60-70-х років. спостерігалося зростання доходів непроцентного характеру у сукупних доходах банку. На середину 90-х гг. їхня питома вага у валових доходах банків досягла 35%. Однак ця тенденція не означала зниження активності банків на ринках, оскільки належала лише до традиційних форм кредитування. У 80-90-ті роки. збільшився інтерес кредитних організацій до нових фінансових інструментів, що призвело до укрупнення їх позицій щодо позабалансових операцій.

Останні зміни, що відбуваються у банківській сфері (глобалізація фінансових ринків, дерегулювання, зміна податкового законодавства, підвищення рівня комп’ютеризації операцій, консолідація банківського та промислового капіталу) призвели до змін у структурі послуг комерційних банків, зокрема зростання нетрадиційних банківських послуг.

Відсоткові доходи включають:

• доходи від нарахованих та отриманих відсотків за позиками, наданими клієнтам;
• доходи від продажу кредитних ресурсів іншим банкам;
• доходи, одержані банком від розміщення централізованих кредитних ресурсів;
• відсотки, одержані за рахунками іноземних кореспондентів;
• відсотки, отримані за гарантійними та акцептними операціями;
• відсотки, отримані від цінних паперів, що звертаються на ринку (купонні доходи);
• інші відсоткові доходи (доходи від форвардних контрактів при хеджуванні позицій за відсотковими ставками, відсоткові платежі за офшорними позиками головного банку та ін.).

До непроцентним доходам банку відносять:

• плату за послуги, надані у процесі відкриття та ведення розрахункових, поточних, валютних, позичкових рахунків, отримання готівки, надання консультаційних, інформаційних, експертних та інших послуг;
• доходи за роботу з розміщення державних цінних паперів та резервів федерального казначейства;
• доходи, отримані за операціями з цінними паперами (включаючи операції з їхнього розміщення, управління) та інших операцій на фондовому ринку;
• доходи від лізингових, факторингових, трастових, форфейтингових операцій;
• доходи від послуг, наданих населенню;
• доходи від торгівлі іноземною валютою, дорогоцінними металами та іншими валютними цінностями.

До позаопераційним доходам відносять:

• доходи від зміни величини резервів, створених покриття різних категорій ризиків;
• прибуток від збільшення ринкової вартості інвестицій.

До доходів, отриманих із неординарних джерелзазвичай відносять доходи від продажу власності або доходи від визнання зростання ринкової вартості землі, будівель, обладнання банку.

Частка невідсоткових доходів у загальному обсязі може мати тенденцію до зростання лише окремі періоди. Це розцінюється як позитивне лише у разі погіршення кон’юнктури ринку кредитних послуг. Стійка тенденція зростання частки невідсоткових доходів свідчить про втрату банком своїх позицій над ринком і його поганий менеджмент.

За міжнародними правилами та національними стандартами бухгалтерського обліку агрегований звіт про прибутки та збитки складається з урахуванням розподілу доходів на процентні, операційні та непередбачені. Відповідно до вимог Центрального банку непроцентні доходи входять до операційних доходів, а непередбачені статті адекватні позаопераційним доходам.

Разом з тим розгорнута класифікація валових доходів дозволяє вивчати структуру доходної бази банку, а також виявляти вплив факторів, які на неї стабілізують і дестабілізують.