Зміст
Сутність національної економіки
Макроекономіка – Це наука про функціонування економіки держави в цілому. Економіка держави є єдиним народногосподарським комплексом. Це взаємодія галузей матеріального виробництва та непродуктивної сфери. Кожне підприємство щодня вступає в економічні відносини з безліччю собі подібних на основі сукупності виробничих відносин, що історично склалася, і економічного фундаменту суспільства.
Національна економіка – це сукупність економічних суб’єктів (корпорацій, підприємств, фірм) та зв’язків між ними, що характеризуються господарською цілісністю, спільністю у певних часових рамках.
Ознаки національної економіки:
- наявність тісних економічних зв’язків між суб’єктами господарювання країни на основі поділу праці. Цілісність економіки виникає у процесі формування загальнодержавних ринків;
- загальне економічне середовище, в якому діють суб’єкти господарювання, єдине господарське законодавство, загальна фінансова система;
- загальний економічний центр, що контролює діяльність суб’єктів господарювання. Центр бере він функції регулювання фінансової системи, проведення фінансової політики, надання соціального захисту певним категоріям громадян;
- загальна система економічного захисту – це наявність свого роду економічних кордонів у вигляді експортно-імпортних мит, квот тощо.
Національна економіка – це складна взаємопов’язана система, що охоплює весь соціально-економічний комплекс країни на регіональному та національному рівнях. Для характеристики національної економіки використовуються функціональні, територіальні та галузеві ознаки.
Характеристика національної економіки за функціональним принципом включає сукупність трьох економічних ресурсів, які має ця держава, а саме:
- людина;
- природа;
- капітал.
Національна економіка включає дві групи галузей:
- галузі матеріального виробництва;
- галузі соціальної сфери.
Ця обставина лягла в основу поділу національної економіки за галузевим принципом. До галузей матеріального виробництва відносяться промисловість, сільське та лісове господарство, транспорт, зв’язок, будівництво, транспорт, торгівля, громадське харчування. Галузі соціальної галузі включають освіту, фундаментальну науку, охорону здоров’я, культуру, житлово-комунальне господарство, побутове обслуговування населення, спорт, туризм.
Національна економіка є сукупність економічних суб’єктів, здійснюють господарську діяльність певній території країни. Ця обставина лягла в основу розподілу національної економіки за територіальним принципом.
Особливості економічних процесів на макрорівні
У національній економіці формується система зв’язків суб’єктів господарювання (підприємств, фірм тощо) з об’єктами загальнодержавного значення (повітряний простір країни, захист довкілля тощо).
Як суб’єкти економічних відносин у національній економіці виступають домашні господарства, підприємства та держава. Між ними формуються як вертикальні, і горизонтальні зв’язку й відносини. Діяльність одних суб’єктів може завдавати шкоди іншим та державі загалом. Тому головне завдання економічного центру національної економіки полягає у забезпеченні функціонування економічного середовища, що дозволяє усувати протиріччя.
У будь-якій сучасній економічній системі можна виділити приватний та державний (суспільний) сектори економіки. Приватний сектор представляють домашні господарства та приватні підприємства. Державний сектор – це державні підприємства, організації, установи, що регулюють структури (уряд, центральний банк, місцеві органи, суд, прокуратура тощо).
Основні макроекономічні проблеми
Національна економіка повинна прагнути динамічної рівноваги, встановлення пропорцій, що забезпечують повне використання ресурсів та стабільний розвиток. Рівнавага часто порушується через безліч проблем. Періодичне порушення рівноваги сукупного попиту та сукупної пропозиції призводить до циклічності розвитку національної економіки (підйом, зростання, уповільнення, спад). Відсутність економічного зростання погано позначається на задоволенні потреб суспільства. Завдання макроекономіки – пізнати механізм економічного циклу, спрогнозувати настання гострих соціальних проблем (безробіття тощо).
Порушення рівноваги сукупного попиту та пропозиції грошей викликає інфляцію (знецінювання грошей) чи дефляцію. Макроекономіка має пояснити причину інфляції та запропонувати стратегію забезпечення стабільності грошової одиниці у державі.
У разі порушення рівноваги на ринку праці виникає одна з основних хворобливих проблем сучасних країн світу — безробіття. Необхідно шукати причини, через які пропозиція робочої сили значно перевищує попит, а також мінімізувати негативні наслідки вимушеної незайнятості.
Проблеми порушення рівноваги доходів та видатків держави вирішуються за допомогою державного бюджету.
Національна економіка: основні результати та їх вимір
Економічна теорія, як і господарська практика, використовує різні способи вимірювання величини суспільного продукту. Облік та прогнози економічного зростання виробляються на основі цілого ряду узагальнюючих показників та їх співвідношень. Валовий (сукупний) суспільний продукт, валовий національний продукт, національний дохід – це різний вираз продукту та його структури.
Валовий суспільний продукт (ВОП) – Сукупність всіх матеріальних і нематеріальних благ і послуг, вироблених за певний період часу (наприклад, за рік).
Валовий національний продукт (ВНП) визначається як сукупна ринкова вартість всіх кінцевих товарів та послуг, вироблених та реалізованих протягом року. У цьому виключаються все невиробничі угоди. Більше половини національного доходу йде на відшкодування витрачених протягом року засобів виробництва (фонд відшкодування). Якщо виключити із вартості ВНП фонд відшкодування, то залишиться чистий національний продукт.
Валовий внутрішній продукт (ВВП) є модифікацією ВНП, відрізняється від нього на величину чистого експорту і становить суму доданих цін на товари та послуги всіх виробників, які називаються резидентами. ВВП відрізняється від ВНП на величину чистого експорту. Резиденти – це громадяни, які проживають на території цієї країни не менше одного року. Якщо до показника ВВП додати різницю між надходженнями з-за кордону та доходами, отриманими закордонними інвесторами у цій країні, то виходить ВНП.
Чистий національний продукт (ЧНП) дозволяє виміряти річний обсяг виробленої продукції, яку економіка держави може споживати, не скорочуючи виробництво.
Національний дохід менше валового національного продукту на величину непрямих податків (додаткові податки на певну продукцію) та амортизацію.
Особистий дохід є доходом, заробленим окремою людиною.
Національне багатство – Сукупність матеріальних ресурсів,
що у власності всього суспільства.
Для правильного розрахунку ВНП та сукупного обсягу виробництва необхідно, щоб усі продукти та послуги, вироблені в цьому році, були враховані лише один раз. Тому при розрахунку ВНП враховується ринкова вартість кінцевих продуктів (Трактор, хліб і т.д.), виключається вартість проміжної продукції. Під кінцевими продуктами розуміють товари та послуги,
які оцінюються грошима.
В обсязі ВНП не враховується вартість проміжних продуктів (двигун, мука і т.д.), що виключає подвійний рахунок ВНП та підвищену оцінку ВНП.
Методи розрахунку ВНП з доходів та витрат
Фінансові кошти, витрачені споживачем для придбання товару, отримали як доходу виробники цього товару. Тому ВНП можна розрахувати як у сумі доходів, і за сумою витрат.
ВНП може бути визначено або шляхом підсумовування всіх витрат на купівлю всього обсягу виробленої продукції в цьому році, або підрахунком усіх доходів, отриманих від виробництва всього обсягу продукції цього року.
ВНП та ВВП як узагальнюючі показники соціально-економічного розвитку, динаміки економічного зростання прийняті у більшості країн світу.
Висновок
- Макроекономіка вивчає функціонування національної економіки. Ознаки національної економіки:
- наявність тісних економічних зв’язків між суб’єктами господарювання країни на основі поділу праці;
- загальне економічне середовище, в якому діють суб’єкти господарювання;
- загальний економічний центр;
- загальна система економічного захисту підприємств.
- Національна економіка має прагнути динамічної рівноваги. Основні види рівноваги, підтримання яких є найважливішим:
- рівновагу сукупного попиту та сукупної пропозиції;
- рівновагу сукупного попиту та пропозиції грошей;
- рівновага ринку праці;
- рівновагу доходів та витрат держави.
- Як суб’єкт відносин у національній економіці виступають:
- домашні господарства;
- підприємства;
- держава.
