Страхування ризику неплатежу (non-payment insurance) – один з різновидів страхування кредитів. Страхування ризику неплатежу — страхування від кредитного ризику, що з можливими неплатежами за постачання товарів у кредит. Об’єктом страхування є зобов’язання покупця, що випливають з договору купівлі-продажу, сплатити у зазначений у договорі термін обумовлену суму за отримані в кредит товари, які є предметом угоди.
За договором страхування ризику неплатежу страховик бере на себе зобов’язання виплатити страхове відшкодування страхувальнику у разі повернення наданого їм своєму контрагенту кредиту або його частини з обумовлених причин.
Об’єктом страхування ризику неплатежу є майнові інтереси постачальників товарів чи послуг, пов’язані з можливим непогашенням дебітором заборгованості внаслідок його неплатоспроможності чи інших обумовлених у договорі страхування причин. Залежно від характеру страхових ризиків страхування ризику неплатежу поділяється на страхування від політичних та комерційних чинників.
Проведення страхування ризику неплатежу ґрунтується на наступних принципах:
- страхуванню підлягають лише операції, пов’язані з постачанням товару, здійсненням лізингових операцій тощо;
- не підлягають страхуванню суто фінансові операції;
- договір страхування укладається кредитором;
- укладання договору страхування має передувати появі конкретного ризику, тобто укладання договору купівлі-продажу або принаймні надсилання товару одержувачу;
- страховик може включити до договору умову, щоб частина вартості поставленого товару була оплачена на момент постачання чи вигляді авансу.
Умовою укладання договору може бути охоплення ним усіх операцій страхувальника або всіх його операцій із будь-яким клієнтом без обмежень. Однак при постачанні засобів виробництва, що мають високу вартість, можуть укладатися окремі договори страхування кредитів, що надаються для оплати таких замовлень.
У відповідальність страховика включаються лише суворо обумовлені ризики, пов’язані переважно з непередбаченими обставинами. Зі страхової відповідальності, як правило, виключаються випадки несплати або затримки в платежах, якщо вони стали наслідком таких причин, як:
- здійснення постачання або надання послуги з порушенням умов договору (відхилення від обумовлених строків, кількісна нестача товарів, невідповідність якості товарів, обумовлених вимогами тощо);
- невідповідність законодавству умов договору купівлі-продажу чи надання послуг;
- відсутність необхідних документів (рахунків-фактур, транспортних документів, ліцензій та ін.);
- відмова покупця від товарів або їхнє повернення.
На страхування приймаються кредити, розмір яких перевищує обумовлену договором суму страхування. Кредити меншу суму залишаються на відповідальності самого страхувальника. Частина можливих втрат у разі настання страхового випадку залишається на відповідальності страхувальника, що досягається встановленням безумовної франшизи, що становить зазвичай 20-30% збитків. При цьому страхувальнику зазвичай забороняється страхувати непокриту частину шкоди в інших страхових установах.
Страхова відповідальність виникає з моменту, коли поставки виконані, прийняті покупцем і з них виставлено рахунок. Але при страхуванні кредитів, що надаються на постачання засобів виробництва, строком початку дії договору може бути дата укладання договору на постачання. Це підвищує ступінь страхового ризику, оскільки покупець може стати неплатоспроможним під час виготовлення устаткування. Виплати страхового відшкодування проводяться найчастіше лише за остаточної втрати кредиту у зв’язку з банкрутством боржника, припиненням його діяльності чи офіційним встановленням неможливості оплати їм боргу. Умовою укладання договору страхування ризику неплатежу можливо обмеження максимального періоду погашення заборгованості (при цьому короткостроковою зазвичай вважається заборгованість, що не перевищує 6 місяців, а середньостроковою — заборгованість з терміном до 5 років). Значна частина збитків попереджається за допомогою поточного контролю над кредитами. Страховики ведуть великі банки даних про кредитоспроможність позичальників, аналіз яких дозволяє вирішити питання можливості надання страхового захисту та ступеня такого захисту.
Страховий внесок при страхуванні короткострокової дебіторську заборгованість розраховується і сплачується щомісяця з суми непогашеної заборгованості загалом місяць чи кінець місяця чи місячного обороту операцій. По страхуванню ризиків середньострокової дебіторську заборгованість по операціях із засобами виробництва страховий внесок зазвичай обчислюється виходячи з початкової застрахованої суми кредиту та його погашення. Страхова сума встановлюється за кожною угодою або кожному покупцю (замовнику) у розмірі вартості товарів, що поставляються, але не оплачених попередньо або в момент поставки. При цьому страховик має змогу обумовити граничну суму заборгованості окремих покупців постачальнику, яка може мати місце у будь-який момент часу протягом терміну дії договору страхування ризику неплатежу. Крім того, договором встановлюється максимальна величина відповідальності страховика на кожен рік за всіма застрахованими кредитами.
Виплата страхового відшкодування провадиться лише після остаточного встановлення розмірів збитків. Для цього страховик повинен з’ясувати причини неплатежу, вжити заходів щодо їх усунення, стягнути з неплатника якомога більшу частину боргу, а також продати майно або товари, що служили забезпеченням кредиту. Це нерідко дозволяє помітно скоротити розміри збитків, оскільки вмілі дії страховика підвищують можливість переходу права власності на неоплачений товар до кредиторів. Потім виручена сума спрямовується у рахунок сплати боргу страхувальнику. Величина збитків, завданих ним, визначається як різниця між застрахованою сумою та надходженнями від дебітора, включаючи виторг від продажу забезпечення. Оскільки для проведення таких операцій потрібно досить тривалий час, умовами договору страхування ризику неплатежу передбачається термін очікування страхувальником виплати відшкодування страховиком: обов’язок страховика відшкодувати збитки настає не негайно після того, як за торговим договором або договором надання послуг не здійснено платіж, а після закінчення обумовленого терміну , Що становить зазвичай від 60 до 180 днів.
