Статистика (від лат. status – стан) –
- галузь знання, наука, що вивчає кількісну та якісну сторони масових соціально-економічних явищ та процесів;
- галузь практичної діяльності;
- сукупність публікованих цифрових даних, результатів спостереження, що фіксують стан об’єкта, що спостерігається в цифровому або якісному вираженні, і т.п.
Розвиток статистики як науки пов’язують із діяльністю родоначальників буржуазної політичної економії, найважливішим представником яких є Вільям Петті (1623-1687). На початку ХІХ ст. статистика завдяки Л. Кетле (1796-1874) та іншим представникам його школи стає наукою та інструментом вивчення закономірностей суспільних явищ. Значний внесок у її розвиток зробили К. Маркс (1818-1883), Ф. Енгельс (1820-1895) та їх послідовники. Величезна роль розвитку соціально-економічної статистики належить російським економістам — С.Г. Струміліну (1877-1974), ВП Немчинову (1894-1964), В.М. Старовському (1905-1975), Б.С. Ястремського (1877-1962), А.Я. Боярському (1906-1985), П.П. Маслову (1902-1978) та багатьом іншим.
Статистика – багатогалузева наука. Найбільш динамічно розвивається статистика фінансів. Предметна галузь статистики фінансів визначається тією функцією, яку вона виконує, забезпечуючи статистичне висвітлення фінансового аспекту процесу функціонування галузей та секторів економіки. Такі категорії, як конкуренція, ризик, інфляція реальна дійсність повсякденного життя. Соціальна сфера також пронизана фінансовими відносинами, і, отже, не залишається поза увагою статистики фінансів. У зв’язку з цим об’єкт дослідження статистики фінансів простягається від найпростішої форми – особистих фінансів, що виражається, наприклад, в отриманні та поверненні кредиту, зберіганні коштів у банку, страхуванні особистої власності, – і до найдосконаліших форм виробництва, ринку товарів та послуг, діяльності різного роду власне фінансових інститутів (оскільки самі фінансові інститути є суб’єктами господарювання).
Предмет статистика фінансів як галузі соціально-економічної статистики – кількісна сторона масових явищ, які є сукупністю економічних відносин, що виражаються у грошовій формі та опосередковують виробництво товарів та послуг, їх розподіл, перерозподіл, споживання та накопичення; із цим також нерозривно пов’язаний якісний економічний аналіз.
Метод статистики фінансів значною мірою відповідає змісту методу інших розділів соціально-економічної статистики, хоча має певну специфіку. Він є певною процедурою, що складається з низки етапів. Насамперед це розробка наукової гіпотези статистичного дослідження, що передбачає постановку завдань дослідження задля досягнення конкретної мети, виділення та обмеження об’єкта спостереження, розробку системи показників, дозволяють описати досліджуваний об’єкт. Цей етап є визначальним для наступного статистичного дослідження. Без вирішення зазначених питань неможливо перейти до 2-го етапу статистичного дослідження – статистичного спостереження, що складається в зборі необхідних відомостей про об’єкт, що вивчається. Зведення та угруповання зібраних даних – 3-й етап статистичного дослідження.
Від якості роботи, проведеної перших етапах, залежить якість всього наступного дослідження. Зібрана та відповідним чином підготовлена інформація піддається аналізу та аналітичному узагальнення. Особливості методу статистики фінансів полягають у необхідності широкого використання у конкретних розрахунках фінансової математики, проведення низки стандартних розрахунків, що виходять за рамки традиційних підходів, що використовуються в інших розділах соціально-економічної статистики. На основі збагачення статистики фінансів спеціальними методами фінансово-економічних розрахунків вирішуються багато завдань, які у найбільш загальному вигляді полягають у наступному:
- розрахунок страхових виплат;
- обчислення кінцевих сум коштів, що у вкладах, позиках, цінних паперах, шляхом обчислення відсотків;
- встановлення взаємозв’язку між окремими параметрами угоди та визначення параметрів угоди виходячи із заданих умов.
На цій основі виконуються такі операції:
- визначення еквівалентності параметрів угоди отримання рівної віддачі від витрат, вироблених різними способами;
- статистичний аналіз наслідків зміни умов операції;
- обчислення узагальнюючих показників та окремих властивостей грошових коштів, які розглядаються як фінансові потоки;
- розробка планів виконання фінансових зобов’язань;
- розрахунок показників прибутковості фінансових операцій;
- статистичний облік цінних паперів тощо.
