Шокова терапія (shock therapy) – одна з двох теорій економічної трансформації пострадянських суспільств у ринкову економіку. Обидві теорії виступають лише як альтернативні, «ідеальні типи» ринкових перетворень. Реалізовані практично змішані варіанти тяжіють, як правило, до однієї з двох теорій.
Шокова терапія – комплекс радикальних заходів, спрямованих на оздоровлення економіки, що порушує звичний перебіг господарських відносин, явищ і супроводжується низкою негативних наслідків: зростанням цін, інфляцією, падінням зайнятості та ін.
Фундамент прибічників теорії сягає корінням до лібералізації економіки, розпочатої післявоєнної Німеччиною наприкінці 1940-х років. Протягом 1947 та 1948 років у вельми стислий термін були скасовані ціновий контроль та держпідтримка підприємств. Ці реформи дали ефект стартового поштовху, вилившись у Німецьке економічне диво (Віртшафтсвундер). До того часу Німеччина мала глибоко авторитарний і інтервенціоністський уряд і, позбавившись цих адміністративних бар’єрів «за одну ніч», перетворилася на державу з ринковою економікою, що розвивається.
На думку Міжнародного валютного фонду, для держав із перехідною економікою шокова терапія є відносно швидким та універсальним варіантом переходу до ринкових відносин, на відміну від поступового та розтягнутого на десятиліття переходу, як, наприклад, у Китаї.
Теорія шокової терапії має неокласичне (маржиналістське) походження. Відповідно до цієї доктрини господарська діяльність успішно здійснюється за наявності в країні «досконалого» середовища, що асоціюється з умовами вільної ринкової економіки в її ідеальній хрестоматійній моделі. За твердженням теоретиків, які дотримуються цієї концепції, створення вільної ринкової економіки є результатом:
- фінансової стабілізації та лібералізації цін;
- прискореної приватизації;
- відкритий внутрішній ринок.
При цьому передбачається, що невиконання хоча б однієї з трьох умов веде до деформації економічної поведінки суб’єктів господарювання. Звідси підтвердження необхідності прискорення («великого удару», «шоку») початку ринкової економіки.
Центральна ідея шокової терапії — створити ринкові умови, за яких господарюючі суб’єкти, що переслідують свої власні економічні інтереси, забезпечать ефективне економічне зростання і реалізацію національного економічного інтересу.
Як показала дійсність, у вітчизняній практиці методи ринкових перетворень, запропоновані теоретиками шокової терапії, виявилися, по-перше, неадекватними об’єкту перетворень; значенню. Так, макроекономічна стабілізація та приватизація були віднесені до пріоритетних заходів, проблеми заощаджень та інвестицій виявилися на другому плані, їх передбачали вирішити після переходу економіки в бажаний кінцевий стан; не очікувалося, що місце відсутніх ринкових суб’єктів господарювання займуть кримінальні елементи, і т.д.
Противники теорії шокової терапії відзначають, що шокова терапія має цілу низку негативних наслідків, зокрема:
- високий рівень інфляції; гіперінфляція;
- обвальний спад виробництва, переважно у високотехнологічних галузях;
- високий рівень безробіття;
- майнове розшарування та різке зниження рівня життя;
- зростання соціальної напруги;
- криза соціальної сфери, зниження народжуваності та різке зростання смертності населення;
- різке зростання злочинності та криміналізації економіки;
- зростання заборгованості держави за відсутності фінансових коштів на проведення реформ такого масштабу;
- посилення політичної нестабільності;
- висока залежність економіки від іноземних інвестицій;
- зовнішньоторговельний дисбаланс.
