В економічній літературі іноді трапляється таке поняття як «депонування». Давайте розглянемо, що таке депонування і в чому полягає його суть.
Зміст
Депонування: поняття та сутність
Термін «депонування» походить від латів. dēpōnō («кладу, залишаю») і означає процес організованого зберігання чогось.
Зазвичай під депонуванням мається на увазі:
- здавання на зберігання кредитні установи грошових сум, цінних паперів (акції, векселі, облігації, чеки) та інших цінностей;
- депонування документів;
- здача на зберігання депозитарію оригіналу міжнародного договору, ратифікаційних грамот, документів про приєднання до міжнародного договору або його денонсацію.
Види депонування
Оскільки термін «депонування» використовується у різних сферах, розглянемо основні види депонування та його ключові особливості.
Депонування цінностей
Депонування цінностей — це передача фізичною чи юридичною особою фінансових коштів чи інших цінностей для зберігання банку. Банк при цьому тільки зберігає цінності, але не використовує їх як капіталовкладення клієнта.
Для депонування цінностей у банках створюються спеціальні сховища, а цінності зберігаються у депозитних (сейфових) осередках. Зазвичай сейфові осередки використовуються клієнтами для зберігання готівки, оригіналів різних правовстановлюючих документів, документарних цінних паперів, банківських металів, дорогоцінного каміння, предметів антикваріату та інших цінностей.
При депонуванні цінностей можливі два варіанти:
- клієнт самостійно поміщає цінності в сейфовий осередок – банк не має інформації про те, що передано на зберігання (клієнту просто надається доступ до осередку);
- здійснюється детальний опис майна, що передається на зберігання (у даному випадку складається акт приймання-передачі цінностей, може також фіксуватись оцінна вартість таких цінностей).
Депонування коштів
Депонування коштів — це перерахування коштів на спеціальний (резервний) рахунок із метою подальшого цільового використання. Депонування коштів використовується під час розрахунків акредитивами (покритий акредитив), чеками, дебетовими картами тощо.
Депонування документів
Депонування документів є розміщення документів з метою надання до них вільного доступу на некомерційній основі, останнім часом — типово в електронній формі в глобальній інформаційній мережі. Термін зазвичай використовується для позначення практики рецензованих журналів з розміщення електронних копій статей та виступів на конференціях, а також доповідей, розміщених у репозиторіях або інших загальнодоступних архівах з метою збільшення доступності, частоти використання та цитування.
Депонування документів також використовується як інструмент захисту авторських прав. Авторські права – це інтелектуальні права на твори науки, літератури та мистецтва. Автором вважається особа, зазначена як автор на оригіналі або екземплярі твору. Авторські права виникають у автора безпосередньо з моменту створення твору, для цього достатньо, щоб він був виражений у будь-якій об’єктивній формі. Авторські права поширюються як у оприлюднені, і неоприлюднені твори.
Тому як доказ визнання авторства особи, яка створила твір, може виступати факт депонування такого твору. Депонування у разі є спосіб опублікування результатів інтелектуальної діяльності, який би запровадження у публічний оборот інформації про них і стверджують їх пріоритет.
Депонування у міжнародному праві
Депонування у міжнародному праві — це передача на зберігання депозитарію справжнього тексту міжнародного договору, ратифікаційної грамоти, документа про прийняття, затвердження договору, приєднання до договору або інших документів, що належать до нього.
Депонування ратифікаційної грамоти або інших документів здійснюється через дипломатичного чи іншого уповноваженого представника та зазвичай фіксується у протоколі про здачу на зберігання документа, складеному у відомстві закордонних справ держави-депозитарію або у секретаріаті міжнародної організації-депозитарію.
Умовне депонування
Умовне депонування (ескроу) є тристоронні взаємини між продавцем, покупцем і незалежним агентом, що приймає кошти на зберігання до моменту виконання договірних умов. Умовне депонування здійснюється з використанням ескроу-рахунків.
Умовне депонування зазвичай застосовується при здійсненні різних торгових угод, особливо з нерухомістю та цінними паперами.
Депонування заробітної плати
Трудовим кодексом затверджено правило, яким заробітна плата для підприємства видається у визначені локальними актами дати. Якщо виплата провадиться через касу, то працівники можуть отримати гроші протягом трьох днів, після чого касир депонує залишки коштів.
Депонування заробітної плати – це відображення її як неотриманої у первинних облікових документах та бухгалтерському обліку.
Депонована заробітна плата – це готівкові кошти, отримані підприємствами (підприємцями) для виплат, пов’язаних з оплатою праці, та не виплачені у встановлений термін окремим працівникам.
Виплата заробітної плати з каси, як правило, оформляється розрахунково-платіжною чи платіжною відомостями. При неотриманні зарплати у встановлений термін навпроти прізвища такого працівника робиться позначка «Депоновано» у графі, призначеній для підпису.
На суми депонованої заробітної плати у бухгалтерському обліку здійснюються відповідні проведення. Розмір депонованих коштів дорівнює кредиторської заборгованості суб’єкта підприємництва.
За невиплаченою заробітною платою суму готівкових коштів необхідно буде здати назад до банку (інкасувати), якщо через неї буде перевищено ліміт каси.
