Ризики з пасивних операцій – ризики за зобов’язаннями банку та ризики недостатності власного капіталу.
До ризикам за зобов’язаннями банку відносять ризики:
- нераціональної структури зобов’язань, дебетового сальдо за розрахунковими та поточними рахунками, відсутності коштів на рахунках клієнтів;
- вилучення коштів клієнтами банку;
- нераціональної структури депозитів за видами та строками;
- непродажу власних зобов’язань банку (векселів, депозитних та ощадних сертифікатів, облігацій) та нераціональної їх структури за термінами та видами;
- незалучення міжбанківських кредитів у потрібній сумі та на необхідний термін;
- впливу на пасиви зміни процентної ставки;
- неузгодженості активів та пасивів за термінами та сумами;
- незбалансованої ліквідності за розрахунковими операціями банків.
Управління цими ризиками, переважно, зводиться до управління ризиком незбалансованої ліквідності та ризиком недостатньої прибутковості банку. При цьому використовують вимоги центрального банку, методики управління пасивами, чутливими до зміни процентної ставки, становлять прогнози еластичності кожного виду пасивів та можливості їхнього відтоку.
Появі втрат у діяльності банків може сприяти дострокове запитання вкладу чи міжбанківського кредиту – ризик формування депозитів. Крім різкої несподіваної зміни фінансового становища вкладника цей ризик може бути пов’язаний з нестійкістю політичного та економічного становища країни, виникненням кризових ситуацій. Для його попередження до договору про депозитний вклад включають особливі умови (наприклад, попереднє повідомлення при достроковому попиті вкладником, процентна ставка в цьому випадку, як правило, знижується).
Банки також:
- встановлюють оптимальне співвідношення між пасивними та активними депозитними операціями (тобто вкладами підприємств та організацій та вкладами, розміщеними одними банками в інших банках);
- визначають розмір залучених зберігання цінних паперів (акцій, облігацій) підвищення рівня ліквідних коштів;
- встановлюють доцільне мінімальне співвідношення власних коштів та ризикових активів;
- розробляють методи розрахунку коефіцієнта «пов’язаності» депозитів з урахуванням особливостей діяльності банку;
- враховують відсотковий ризик, що виникає під час формування депозитів.
З урахуванням єдності грошового обороту розрізняють ризики банку сфері готівкових і безготівкових розрахунків. З допомогою готівкових надходжень потенційні вимоги до банку підвищуються, з допомогою готівкових виплат – знижуються. При безготівкових розрахунках ризик зменшується зі зростанням кількості операцій із перерахування коштів із рахунку платника з цього приводу одержувача всередині одного банку (т.к. банку у своїй немає необхідності використовувати ліквідні кошти). Чим більше рахунків клієнтів відкрито в банку та його філіях, тим більша ймовірність того, що платник та постачальник є його клієнтами. Коли платник та постачальник мають рахунки у різних банках, розрахунки здійснюються безпосередньо між банками через кореспондентські рахунки чи через СЕП (систему електронних платежів).
Платежі іншим банкам знижують кількість потенційних платіжних вимог, надходження підвищують. І тут виникає ризик втрати активів банку сфері кореспондентських відносин банку. Ризик неплатежу за кореспондентським рахунком може виникнути через раптове пред’явлення претензій, технічних затримок надходжень по рахунку. Методами запобігання такому ризику можуть бути:
- перегрупування активів банку у бік їх зменшення;
- покращення роботи банку з клієнтами;
- визначення оптимального розміру коштів на їх рахунках, щоб цих коштів вистачало на здійснення щоденних розрахунків та платежів за вирахуванням надходжень.
Ризик банківських неплатежів може виникнути через неплатежі підприємств та організацій. Запобігти таким ризикам, крім складання платіжного графіка, можна вибрати оптимальну форму розрахунків, оскільки окремі форми розрахунків можуть суттєво уповільнити надходження коштів за кореспондентським рахунком банку, призвести до виникнення дебетового сальдо, зміни ліквідності банку (наприклад, застосування векселів при розрахунках може суттєво відстрочити час надходження коштів за відвантажений товар). У цьому ставиться під загрозу як можливість платежу, а й з’являється додатковий ризик по забалансовим операціям банку, відсотковий, кредитний ризики під час видачі позички під заставу векселів тощо.
Ризики недостатності власного капіталу банку включають ризики:
- незабезпечення мінімальної його величини;
- невиконання встановленого центральним банком нормативу достатності капіталу щодо активів, виважених за рівнем ризику;
- нераціонального співвідношення між основним та додатковим капіталом;
- неправильного підрахунку розміру капіталу;
- великої частки небажаних джерел формування капіталу (таких як матеріальні та нематеріальні активи).
Управління цими ризиками проводиться як центральним банком країни (законодавчими та наглядовими методами), так і самими банками у процесі моніторингу достатності та раціональної структури джерел створення та складових частин капіталу.
