Регульована ціна — ціна певні види продукції (роботи, послуги), регульована державою. У багатьох країнах це ціни на продовольчі товари, сільськогосподарську сировину, на вугілля, енергоносії, тарифи на пасажирські перевезення, послуги зв’язку та ін.
Регульована ціна (тариф) – це ціна (тариф), що встановлюється відповідними державними органами, що здійснюють регулювання ціноутворення, або суб’єктом ціноутворення (юридичною особою, підприємцем), що визначається, з урахуванням встановлених цими органами певних обмежень. У цьому регульована вартість (тариф) може мати фіксовану чи граничну величину.
Уряд визначає та затверджує перелік продукції та послуг, ціни на які підлягають регулюванню на внутрішньому ринку. Органи державної влади регулюють ціни, зокрема, на природний газ, електро- та теплоенергію, продукцію оборонного призначення, дорогоцінні метали та сплави, протезно-ортопедичні вироби, тарифи на перевезення вантажів, пасажирів та багажу, на вантажно-розвантажувальні роботи на залізничному транспорті та у портах, портові збори, тарифи на окремі види послуг поштового та електронного зв’язку тощо.
Органи виконавчої влади регулюють ціни на продукцію та послуги для населення та житлово-будівельних кооперативів: газ, електро- та теплоенергію, паливо, оплату за житло та комунальні послуги, послуги системи водопостачання та каналізації, на перевезення пасажирів та багажу всіма видами громадського транспорту у міському , включаючи метрополітен, та приміському сполученні (крім залізничного транспорту), ритуальні послуги, торгові надбавки до цін на лікарські засоби та вироби медичного призначення, окремі послуги поштового та електричного зв’язку. Крім того, органам виконавчої влади надано право регулювати тарифи на окремі види послуг, наприклад, на перевезення пасажирів та багажу залізничним транспортом у приміському сполученні, перевезення пасажирів та багажу автомобільним транспортом внутрішньообласними, міжобласними маршрутами тощо.
Методи адміністративного регулювання цін різні та зумовлені специфікою продукції. Це встановлення державою:
- твердих, фіксованих цін на певний період та на окремі товари або тарифи на послуги (ціни на газ, тарифи на послуги зв’язку та залізничного транспорту та ін.);
- граничних цін;
- граничного коефіцієнта зміни цін (граничних відхилень від фіксованих цін);
- нижньої та верхньої меж ціни з урахуванням ринкової ситуації;
- затвердження гарантованої державної ціни на сільськогосподарську продукцію, що реалізується для державних потреб;
- встановлення з метою захисту споживачів нормативного співвідношення між вартістю сировини, що закуповується, і вартістю продукції, що виробляється з неї;
- застосування спеціальних субсидій та дотацій на відшкодування частини витрат (вугільна промисловість);
- обмеження рівнем світової ціни.
При порушенні державного регулювання цін застосовуються санкції: сума зайво отриманої виручки вилучається до бюджету, у такому розмірі стягується штраф. При повторному порушенні дисципліни цін штраф береться у розмірі.
Різновидом регульованої ціни є прейскурантна ціна, що встановлюється органами державної влади; її рівень фіксується в офіційному документі – прейскуранті. Використовується при монопольному становищі виробника над ринком, за продукцією (ресурсам) першорядного значення для економіки, соціально значимим товарам. Вона є обов’язковою при реалізації продукції; виконує також роль довідкової ціни під час купівлі-продажу продукції.
До регульованої ціни відноситься і гранична ціна. При її встановленні держава чи виробник обмежує величину ціни певні групи товарів верхньою межею з метою стимулювання розширення купівельної спроможності споживачів чи нижньою межею стимулювання розвитку. Така ціна може мати граничну абсолютну величину або граничний коефіцієнт відхилення від прейскурантної ціни, причому вона може бути нижчою від граничного рівня, але не вище за нього. Зазвичай гранична ціна нижча, ніж монопольна, але вища, ніж конкурентна. Застосування граничної ціни дозволяє продавцям, що утвердилися, отримувати вищі прибутки, ніж вони отримували б при продажах за конкурентну ціну, а також забезпечує ситуацію, коли нові фірми не можуть вийти на даний ринок і знизити ціни до рівня конкурентних. Насправді цей спосіб регулювання цін використовується рідко, оскільки має ряд істотних недоліків: призводить до товарного дефіциту і, як наслідок, породження «чорного» ринку, скорочення виробництва товарів.
Один із видів регульованої ціни базисна (базова) цінаяка встановлюється на товари з базовими (фіксованими) параметрами якості, розміру, складу. Вона, зазвичай, стабільна і є основою щодо ціни фактично поставленого товару, коли властивості останнього від зафіксованих стандартом чи обумовлені контрактом. З цією метою застосовуються надбавки та знижки до базової ціни. Останні можуть враховувати і кон’юнктуру ринку, що змінюється. Базисна ціна встановлюється також певні товари з фіксованими параметрами під час укладання опціонної угоди; використовується як основа щодо цін міжнародної торгівлі (експортних та імпортних) за окремими групами товарів.
