Основні характеристики персоналу організації

Поняття персоналу організації

Поняття «трудові ресурси» використовується для характеристики працездатного населення в масштабах країни, регіону, галузі чи організації. У межах окремої організації найбільш уживаним поняттям є «персонал».

Персонал (Від лат. personalis – особовий) – це особовий склад організації, до складу якого всіх найманих працівників, і навіть працюючих власників і співвласників.

Головний критерій віднесення окремого індивіда до групи «персонал» – його включеність як носія робочої сили у трудові відносини у межах конкретної організації.

Персонал (Від лат. persona – Особистість) або штат (від нього. staat — держава) — постійний склад працівників будь-якої установи, які становлять групу за професійними чи іншими ознаками із зазначенням посад та привласнених з кожної посади окладів; сукупність всіх працівників підприємства, зайнятих трудовою діяльністю, а також тих, хто перебуває на балансі (що входять до штатного складу), але тимчасово не працюють у зв’язку з різними причинами (відпустка, хвороба, нагляд за дитиною тощо); сукупність трудових ресурсів, що знаходяться у розпорядженні підприємства та необхідні для виконання певних функцій, досягнення цілей діяльності та перспективного розвитку.

Основними ознаками персоналу є:

• наявність його трудових взаємовідносин із роботодавцем, які оформлюються трудовим договором;
• володіння певними якісними характеристиками (професією, спеціальністю, кваліфікацією, компетентністю та ін.), наявність яких визначає діяльність працівника на конкретній посаді чи робочому місці;
• цільова спрямованість діяльності персоналу, тобто. створення працівнику умов досягнення цілей підприємства.

Забезпечуючи єдиний та комплексний вплив на персонал організації в цілому, управління персоналом:

• по-перше, інтегрується у загальну систему управління організацією, пов’язуючи його зі стратегічними установками та корпоративною культурою, а також із плануванням науково-дослідних робіт, виробництва, збуту, підвищення якості тощо;
• по-друге, включає розгорнуту систему постійних та програмних заходів щодо регулювання зайнятості, планування робочих місць, організації відбору, розстановки та підготовки кадрів, прогнозування змісту робіт та ін;
• по-третє, передбачає ретельний облік персональних якостей та професійних характеристик працівників, а також оцінку їхньої діяльності;
• по-четверте, централізує управління працею в руках одного з керівників організації, а також здійснює заходи щодо вдосконалення механізму кадрової роботи.

Персонал організації можна розглянути за фізіологічними, психологічними та соціокультурними характеристиками.

Основними характеристиками персоналу організації є чисельність та структура.

Чисельність та структура персоналу

Чисельність персоналу – Це економічний, статистичний показник, що визначає кількість людей, що належать до тієї чи іншої категорії за певною ознакою.

Чисельність персоналу організації залежить від характеру, складності, трудомісткості виробничих (або інших) та управлінських процесів, ступеня їхньої механізації, автоматизації, комп’ютеризації.

У практиці обліку кадрів розрізняють списковий склад, середньообліковий і явочний.

В списковий склад персоналу організації повинні включатися всі працівники, прийняті на постійну, сезонну, і навіть на тимчасову роботу терміном один день і більше, від часу зарахування їх у работу. У списковому складі працівників за кожен календарний день мають бути враховані як фактичні працюючі, так і відсутні на роботі з будь-яких причин.

Для визначення чисельності працівників за звітний період обчислюється середньооблікова чисельність, яка використовується для обчислення продуктивності праці, середньої заробітної плати, коефіцієнтів обороту, плинності кадрів та інших показників.

Середньооблікова чисельність працівників за звітний місяць обчислюється шляхом підсумовування чисельності працівників облікового складу кожного календарного дня звітного місяця, тобто. з 1-го по 31-е число, включаючи святкові (неробочі) та вихідні дні, та розподіл отриманої суми на число календарних днів звітного місяця.

Для правильного визначення середньооблікової чисельності працівників необхідно вести щоденний облік чисельності працівників облікового складу, який повинен уточнюватися на підставі наказів (розпоряджень) про прийом, переведення працівників на іншу роботу та припинення трудового договору.

Середньооблікова чисельність працівників за рік визначається підсумовуванням середньооблікової чисельності працівників за всі місяці звітного року та розподілом отриманої суми на 12.

Від облікового складу працівників слід відрізняти явочний склад, який показує, скільки з тих, хто перебуває у списку, з’явилося на роботу. Число фактично працюючих показує чисельність персоналу, як з’явився, а й фактично розпочав роботу. Різниця між явочним числом та числом фактично працюючих показує кількість осіб, які перебувають у цілоденних простоях (наприклад, через відсутність електроенергії, матеріалів тощо).

Структура персоналу організації – це сукупність окремих груп працівників, об’єднаних за низкою ознак та категорій. Залежно від участі у виробничому процесі виділяються:

• промислово-виробничий персонал (ППП) – це працівники, пов’язані безпосередньо із виробництвом;
• непромисловий персонал – це працівники, безпосередньо пов’язані з виробництвом та її обслуговуванням, і працівники соціальної інфраструктури підприємства (працівники дитячих і медичних установ, що є балансі підприємства, тощо.).

Промислово-виробничий персонал залежно від характеру трудових функцій поділяється на категорії:

• робітники – Це працівники, безпосередньо зайняті створенням матеріальних цінностей або наданням виробничих та транспортних послуг. Робітники поділяються на основнихпов’язаних безпосередньо з виробництвом продукції; допоміжнихпов’язані з обслуговуванням виробництва;
• фахівці – Працівники, що здійснюють економічні, інженерно-технічні, юридичні, адміністративні та інші функції. До них відносяться економісти, інженери, технологи, юристи, інспектори з кадрів, бухгалтери та ін;
• службовці (технічні виконавці) – працівники, які здійснюють фінансово-розрахункові функції, підготовку та оформлення документів, господарське обслуговування та інші функції. До них відносяться секретарі, табельники, касири, експедитори та ін;
• керівникищо здійснюють функції управління підприємством

Керівників умовно можна поділити на три рівні:

• вищий (директор, генеральний директор, керуючий та їх заступники);
• середній (керівники основних структурних підрозділів – цехів, відділів, управлінь, а також головні спеціалісти);
• низовий (що працюють із виконавцями – керівники бюро, секторів, майстри).

Поділ персоналу організації на категорії здійснюється відповідно до нормативного документа – Кваліфікаційного довідника посад керівників, спеціалістів та інших службовців.

Статева вікова структура персоналу підприємства – це співвідношення груп персоналу за статтю (чоловіки, жінки) та віком. Вікова структура характеризується часткою осіб відповідних вікових груп у загальній чисельності персоналу. При вивченні вікового складу рекомендуються такі угруповання:

• 16;
• 17;
• 18;
• 19;
• 20-24;
• 25-29;
• 30-34;
• 35-39;
• 40-44;
• 45-49;
• 50-54;
• 55-59;
• 60-64;
• 65 років та старше.

Структура персоналу за рівнем освіти характеризує виділення працівників, які мають вищу освіту, незакінчену вищу, середню спеціальну, середню загальну.

Структура персоналу за стажем може розглядатися за загальним трудовим стажем та стажем роботи на даному підприємстві.

Професійна структура персоналу підприємства – це співвідношення представників різних професій або спеціальностей (економістів, бухгалтерів, робітників), які мають теоретичні та практичні навички, набуті в результаті навчання та досвіду роботи в даній галузі.

Кваліфікаційна структура персоналу – це співвідношення працівників різного рівня кваліфікації (ступеня професійної підготовки), який буде необхідний виконання певних трудових функций. У нашій країні рівень кваліфікації робочих визначається розрядом чи класом, а фахівців – категорією, розрядом чи класом.

Організаційна структура – це склад та підпорядкованість посадових осіб відповідно до організаційної структури підприємства (див. Структура управління організацією).

Функціональна структура відображає функціональний поділ праці у сфері управління підприємством та співвідношення окремих груп персоналу в залежності від виконуваних ними конкретних функцій управління (управління персоналом, фінансами, ремонтом тощо).

Штатна структура відображає склад персоналу відповідно до штатного розкладу підприємства, передбачає розмежування прав та відповідальності та виражається в системі посад, у порядку їх проходження.

Соціальна структура характеризує трудовий колектив підприємства як сукупність груп, виділених за статтю, віком, сімейним станом, рівнем освіти, рівнем доходів тощо.

Рольова структура колективу визначає склад та розподіл творчих, комунікативних та поведінкових ролей між окремими працівниками. Творчі ролі характерні для організаторів та винахідників. Комунікативні ролі визначають утримання та участь працівників при прийнятті рішень. Поведінкові ролі характеризують типові моделі поведінки працівників на роботі, у побуті, у конфліктних ситуаціях.

Аналіз структури персоналу повинен здійснюватися систематично з метою своєчасного прийняття рішень керівником підприємства та кадровою службою щодо її вдосконалення та відповідності вирішуваним управлінським та виробничим завданням.