Ощадні банки (каси) (англ. savings banks, нім. Sparekasse) – кредитні установи, що надають населенню можливість надійного зберігання грошових коштів, що сприяють накопиченню грошових заощаджень та використанню їх на користь розвитку національного господарства. Ощадні банки – кредитні організації, що служать головним чином для залучення грошових заощаджень та вільних коштів населення. Вони здійснюють прийом та видачу вкладів за договорами банківського вкладу, зараховують на рахунки за вкладами суми доходу, пенсії та інші надходження, приймають платежі за житло, комунальні послуги тощо.
У багатьох країнах ощадні банки здійснюють операції з кредитування населення, наблизившись по широті діапазону позичок до комерційних банків.
Система ощадних банків розвинена у багатьох країнах і орієнтована переважно працювати у сфері індивідуального будівництва, споживчого кредиту, комунального господарства тощо., тобто. у програмах, що мають значення для місцевого господарства та місцевих органів влади (самоврядування).
Основна функція ощадних банків – залучення заощаджень та тимчасово вільних коштів населення. Ощадні банки відносяться до спеціалізованих кредитних установ, які з’явилися у ХІХ ст. і тривалий час виконували у кредитній системі підрядну роль, значно поступаючись комерційним банкам. Після Другої світової війни значення спеціалізованих кредитних інститутів практично у всіх країнах помітно зросло, що зумовлено загостренням конкуренції за залучення заощаджень різних верств населення та розширення сфери додатку позичкового капіталу; ощадні банки ділять на державні, приватні та муніципальні.
На ранніх етапах розвитку ощадні банки займалися акумуляцією заощаджень незаможних верств населення. Поступово коло операцій ощадних банків розширювався, і вони представляють собою універсальні комерційні банки. Універсалізація банків призвела до посилення конкурентної боротьби ощадних банків коїться з іншими кредитними установами коштом населення як джерело капіталів. Нині ощадні банки здійснюють великий спектр банківських операцій, зокрема депозитні, кредитні, інвестиційні, валютні та інші операції. Банки працюють як із приватними вкладниками, так і з компаніями, іншими кредитними установами та державою.
У деяких промислово розвинених країнах ощадні банки займають провідні позиції в кредитній системі, а в країнах, що розвиваються, вони в основному орієнтовані на стимулювання заощаджень, розвиток житлового будівництва та сільськогосподарського виробництва, фінансування соціальних програм.
Організаційна структура ощадних банків різних країн пов’язана з особливостями їх розвитку: у Великій Британії, Італії, Японії найбільшого поширення набули державні, у Франції — державні та муніципальні, у Німеччині — муніципальні ощадні банки.
У сучасних державах ощадні банки представлені зазвичай як особливий система, що підлягає спеціальному нагляду із боку держави — централізована (держави з перехідною економікою) чи децентралізована (держави з ринковими традиціями).