Оптимізація структури капіталу (capital structure optimization) — процес визначення співвідношення використання власного та позикового капіталу, у якому забезпечуються оптимальні пропорції між рівнем рентабельності власного капіталу та рівнем фінансової стійкості, тобто. максимізується ринкова вартість підприємства.
Оптимізація структури капіталу одна із найважливіших і складних завдань, вирішуваних у процесі фінансового управління підприємством. Оптимальна структура капіталу являє собою таке співвідношення використання власних та позикових коштів, при якому забезпечується найбільш ефективна пропорційність між коефіцієнтом фінансової рентабельності (див. Прибуток та рентабельність: поняття та формула розрахунку) та коефіцієнтом фінансової стійкості підприємства (див. Коефіцієнти оцінки фінансової стійкості підприємства), тобто. максимізується його ринкова ціна.
Оптимізація структури капіталу – це безперервний процес адаптації змін економічної ситуації, податкового законодавства, сил конкуренції.
Процес оптимізації структури капіталу підприємства здійснюється за такими етапами:
- аналіз капіталу підприємства;
- оцінка основних чинників, що визначають формування структури капіталу;
- оптимізація структури капіталу за критерієм максимізації рівня фінансової рентабельності;
- оптимізація структури капіталу за критерієм мінімізації рівня фінансових ризиків;
- оптимізація структури капіталу за критерієм мінімізації його вартості;
- формування показника цільової структури капіталу
Оптимізація структури капіталу підприємства здійснюється у різний спосіб. Основними з цих методів є:
- Метод оптимізації структури капіталу за критерієм політики фінансування активів. Цей метод заснований на диференційованому виборі джерела фінансування різних складових частин активів підприємства. З цією метою всі активи підприємства поділяються на такі три групи:
- необоротні активи;
- постійна частина оборотних активів (постійна частина їх обсягу, яка залежить від сезонних та інших циклічних особливостей виробничо-комерційної діяльності);
- змінна частина оборотних активів (варіює їх частина, що визначається сезонним або іншим циклічним зростанням обсягу виробничо-комерційної діяльності).
Залежно від свого ставлення до рівня фінансових ризиків, фінансові менеджери обирають різні принципові підходи до фінансування цих складових груп активів (див. Агресивна, консервативна, помірна (компромісна) політика фінансування активів).
- Метод оптимізації структури капіталу за критерієм його вартості. Вартість капіталу диференціюється залежно від джерел формування. У процесі оптимізації структури капіталу за цим критерієм виходять із можливостей мінімізації середньозваженої вартості капіталу.
- Метод оптимізації структури капіталу за критерієм ефекту фінансового левериджу. Цей ефект полягає у підвищенні рентабельності власного капіталу зі збільшенням питомої ваги позикового капіталу у загальній сумі до певних меж. Гранична частка позикового капіталу, що забезпечує максимальний рівень ефекту фінансового левериджу, характеризуватиме оптимізацію структури капіталу, що використовується за цим критерієм.
З урахуванням розглянутих трьох критеріїв оптимізації формується остаточний варіант структури капіталу підприємства.
