Характеристика оборотних фондів підприємства
Оборотні фонди – Це частина виробничих фондів (сукупність предметів праці), яка повністю використовується протягом одного виробничого циклу, змінюючи при цьому повністю або частково свою споживчу форму і переносячи свою вартість на вартість продукту, що виготовляється. У практиці господарювання до складу оборотних фондів включаються виробничі запаси, незавершене виробництво та напівфабрикати власного виготовлення, витрати майбутніх періодів.
До виробничим запасам відносяться запаси сировини, основних та допоміжних матеріалів, покупних напівфабрикатів, палива, тари, ремонтних деталей, малоцінних та швидкозношуваних предметів.
Незакінчене виробництво – Це предмети праці, які знаходяться в промисловій переробці.
Напівфабрикати власного виготовлення – Це частина предметів праці, що пройшли часткову обробку в певному підрозділі підприємства, але потребують подальшого доопрацювання.
Потреба підприємства у сировину та інших видах матеріальних ресурсів визначають за спеціальними нормами їх витрат. Ці норми підприємства визначають самостійно за конкретними видами ресурсів. У гранично загальному вигляді норма витрати є гранично допустимими витратами на виготовлення певного виду продукції. Норма витрати складається з двох частин: активно використовуваної та невикористовуваної.
Частина, що активно використовується певного виду ресурсу – це та його частина, яка безпосередньо переходить у готовий виріб (наприклад, кількість шкіри у виготовленому взутті). Невикористовувана частина ресурсу є вимушеними втратами конкретного виду ресурсу. Наприклад, на взуттєвому підприємстві ці втрати у тому, що незавершене виробництво враховує предмети праці певному виробничому етапі, а напівфабрикати враховуються лише разі завершення цього етапу.
Витрати майбутніх періодів є поточні грошові витрати, які будуть покриті наступні періоди з допомогою собівартості продукції.
Співвідношення різних груп оборотних фондів кожному етапі виробничого процесу характеризується їх виробничо-технологічної структурою, дебіторської заборгованістю та інші оборотними засобами.
На відміну основних фондів оборотні фонди становлять матеріальну основу виробництва. Дуже зручним є повне відшкодування витрат наприкінці кожного виробничого циклу. Це означає, що з продажу товарів відшкодовуються як всі витрати, а й вартість чинників виробництва, витрачені у цьому циклі. Таким чином, вартість готової продукції містить повну суму відшкодування оборотних фондів. Кожен оборот (цикл) для таких фондів є закінченою стадією виробництва, після якої використані кошти не відновлюються, а у виробництво залучаються інші.
Структура оборотних фондів представлена такими елементами, як:
- сировину та основні матеріали, необхідні безпосередньо для виробництва готової продукції, їх питома вага у загальному обсязі фондів становить близько 30%. Іншими словами, це першоджерело кінцевих товарів та послуг;
- комплекс допоміжних матеріалів (наприклад, мастила, необхідних нормального функціонування основних фондів);
- паливо та електроенергія, що забезпечують роботу обладнання, що виробляє готовий продукт або його складові;
- покупні напівфабрикати, і навіть напівфабрикати власного виробництва;
- запасні частини для поточного ремонту устаткування (зазвичай, вони становлять 3-4% у структурі оборотних фондів);
- продукція підсобного господарства (наприклад, тара та тарні матеріали, необхідні для пакування, доставки та навантаження товарів та послуг);
- малоцінні та швидкозношувані предмети праці. До них відносять інструменти строком на службу менше 1 року.
Структура оборотних фондів підприємства знаходиться у прямій залежності від наступних факторів:
- галузевої приналежності підприємства, що визначає питому вагу кожного з елементів структури;
- характеру та особливостей організації виробничого процесу;
- умов постачання та збуту продукції;
- характеру та специфіки розрахунків із споживачами та постачальниками.
Сутність оборотних засобів підприємства та їх нормування
Оборотні кошти у сфері виробництва є оборотні фонди, що підлягають нормуванню. Нормування підлягає і такий елемент засобів обігу, як залишки готової продукції.
Необхідний розмір оборотних коштів, що нормуються, розраховується декількома методами. Найчастіше використовують метод прямого рахунку, тобто. визначають нормативи щодо кожного з елементів.
Норматив оборотних засобів у виробничих запасах визначається як добуток середньодобового споживання певного виду матеріалу та норми його запасу у днях.
На підприємстві є кілька видів запасів. Перерахуємо основні:
- транспортний (необхідний підприємству задля забезпечення безперебійної роботи під час транспортування матеріалів);
- підготовчий (необхідний для забезпечення роботи підприємства під час підготовки матеріалів, що надійшли до їх подальшого виробничого споживання);
- поточний (забезпечує роботу підприємства у період між двома поставками).
Норматив оборотних засобів у незавершеному виробництві розраховується як добуток середньоденного обсягу випуску продукції з виробничої собівартості, середньої тривалості виробничого циклу та коефіцієнта наростання витрат, що має специфічні особливості розрахунку на кожному конкретному підприємстві.
Норматив оборотних засобів у витратах майбутніх періодів розраховується як сума залишку коштів на початок року та сума витрат, що плануються наступного року, за вирахуванням величини подальшого погашення витрат.
Норматив оборотних засобів у залишках готової продукції визначається кожному підприємстві з урахуванням його специфіки як необхідну кількість продукції, що має зберігатися складі.
Сукупний норматив оборотних засобів підприємства розраховується як сума нормативів за окремими елементами.
Ефективність використання оборотних засобів може вимірюватися декількома показниками оборотності, наприклад, як відношення вартості реалізованої продукції за діючими цінами за певний період до середнього залишку оборотних коштів за той же період.
