Мирова угода з банком полягає, коли позичальник та кредитна організація приходять до загального рішення щодо врегулювання боргу. Як правило, пропозиція укласти мирову угоду походить від боржника на стадії судового розгляду.
Зазвичай позичальник, ініціюючи підписання мирової угоди, озвучує, яких поступок хотів би від банку, а той уже вирішує, що можливо, а що ні, і пропонує свої варіанти.
Світова угода з банком може містити домовленість про реструктуризацію кредиту шляхом збільшення терміну його виплати: у зв’язку з цим кожен щомісячний платіж стає меншим, що дозволяє позичальнику погашати цей кредит в умовах свого поточного фінансового становища, яке зазнало суттєвого погіршення порівняно з первісним. Іншим поширеним способом зниження боргового навантаження на позичальника є надання йому відстрочки виплати основного боргу: протягом певного терміну, встановленого умовами мирової угоди, укладеної між ним та банком, позичальнику в обов’язок зобов’язана лише сплата відсотків за кредитом без погашення основного боргу. Також мирова угода з банком може містити пункт про прощення частини нарахованих відсотків та пені (до 50%).
Банкам важко сказати, який відсоток судових позовів закінчується укладенням мирових угод, однак визнають, що їх небагато, в деяких кредитних організаціях такі випадки поодинокі. Банки йдуть на світову, якщо вона вигідна. Наприклад, якщо кредитна організація бачить, що укладання мирової угоди дозволить отримати заборгованість швидше, ніж передбачуване виконавче провадження. Як правило, у таких випадках банківська установа вимагає підтвердити серйозність намірів, зокрема просить клієнта виплатити частину заборгованості за кредитом до підписання мирової угоди.
