Міжнародний валютний фонд, МВФ (International Monetary Fund, IMF) — спеціалізована установа Організації Об’єднаних Націй, рішення про створення якої було прийнято на Бреттон-Вудській конференції з валютно-фінансових питань у 1944 р. Угода про створення МВФ була підписана 29 державами 27 грудня 1945 р., а свою роботу Фонд розпочав 1 березня 1947 р. Станом на 01.03.2016 р. членами МВФ є 188 держав.
Основними цілями діяльності МВФ є:
- сприяння міжнародному співробітництву у валютно-фінансовій сфері;
- сприяння розширенню та збалансованому зростанню міжнародної торгівлі, досягненню високого рівня зайнятості та реальних доходів держав-членів;
- забезпечення стабільності валют, підтримка впорядкованих валютних відносин та запобігання знеціненню національних валют з метою отримання конкурентних переваг;
- допомогу у створенні багатосторонніх систем розрахунків між державами-членами, а також усунення валютних обмежень;
- надання державам-членам Фонду коштів у іноземній валюті з метою усунення диспропорцій у їх платіжних балансах.
Основними функціями МВФ є:
- сприяння міжнародному співробітництву у сфері фінансової політики та забезпечення стабільності фінансових систем;
- кредитування країн-членів Фонду;
- стабілізація обмінних валютних курсів;
- консультування урядів, органів монетарної влади та регуляторів фінансового ринку;
- розробка стандартів міжнародної фінансової статистики тощо.
Статутний капітал МВФ формується за рахунок внесків держав-членів, кожна з яких сплачує 25% своєї квоти у СПЗ або у валюті інших країн-членів, а решта 75% – у національній валюті. Виходячи з розмірів квот, розподіляються голоси між країнами-членами в керівних органах МВФ. Станом на 01.03.2016 р. статутний капітал МВФ становив 467,2 млрд. СПЗ. Квота України становить 2011,8 млрд. СПЗ, що становить 0,43% сукупної квоти МВФ.
Вищим керівним органом МВФ є Рада керуючих (Board of Governors), в якій кожна країна-член представлена керуючим та його заступником. Як правило, це міністри фінансів чи керівники центральних банків. Рада вирішує ключові питання діяльності Фонду: внесення змін до Статті Угоди про МВФ, прийом та виключення країн-членів, визначення та перегляд їх квот у капіталі Фонду, вибори виконавчих директорів. Сесія Ради відбувається, зазвичай, раз на рік. Рішення Ради керуючих приймаються простою більшістю (не менше половини) голосів, а з важливих питань – «спеціальною більшістю» (70 або 85%).
Іншим керівним органом є Виконавча рада, яка визначає політику МВФ та складається з 24 виконавчих директорів. Директорів призначають вісім країн із найбільшими квотами у Фонді — Сполучені Штати, Японія, Німеччина, Франція, Великобританія, Китай, Росія та Саудівська Аравія. Інші країни організовані до 16 груп, кожна з яких вибирає по одному виконавчому директору. Разом із Нідерландами, Румунією та Ізраїлем Україна входить до Голландської групи країн.
У МВФ діє принцип «зваженої» кількості голосів: можливість країн-членів впливати на діяльність Фонду за допомогою голосування визначається їх часткою у його капіталі. Кожна держава має 250 «базових» голосів незалежно від величини її внеску до капіталу та додатково за одним голосом за кожні 100 тис. СПЗ суми цього внеску.
Істотну роль в організаційній структурі МВФ відіграє Міжнародний валютний та фінансовий комітет (International Monetary and Financial Committee), який є дорадчим органом Ради. Його функції полягають у виробленні стратегічних рішень, що стосуються функціонування світової валютної системи та діяльності МВФ, розроблення пропозицій щодо внесення поправок до Статті Угоди про МВФ тощо. Подібну роль відіграє також Комітет з розвитку – Об’єднаний міністерський комітет Рад управляючих Світового банку та Фонду (Joint IMF – World Bank Development Committee).
Частина своїх повноважень Рада управляючих делегує Виконавчій раді (Executive Board), яка відповідає за поточну роботу МВФ, вирішує широкий спектр оперативних та адміністративних питань, у тому числі надання кредитів країнам-членам та здійснення нагляду за їхньою політикою валютного курсу.
Виконавча рада МВФ на п’ятирічний термін обирає директора-розпорядника (Managing Director), який очолює штат співробітників Фонду. Як правило, він є однією з європейських країн.
У разі виникнення проблем в економіці країни МВФ може надавати кредити, які зазвичай супроводжуються певними рекомендаціями, спрямованими на поліпшення ситуації. Такі кредити, наприклад, було надано Мексиці, Україні, Ірландії, Греції та багатьом іншим країнам.
Надання кредитів може здійснюватися за чотирма основними напрямами.
- На основі резервної частки (Reserve Tranche) країни-члена МВФ у межах 25% квоти країна може отримати кредит практично безперешкодно на перший запит.
- На основі кредитної частки доступ країни до кредитних ресурсів МВФ не може перевищувати 200% її квоти.
- На основі кредитів стенд-бай (Stand-by Arrangements), що надаються з 1952 р. та забезпечують гарантію того, що в межах певної суми та за дотримання певних умов країна може безперешкодно отримати кредит від МВФ в обмін на національну валюту. Насправді це здійснюється шляхом відкриття країні кредитної лінії. Кредити стенд-бай надаються терміном від кількох місяців до кількох років.
- На основі механізму розширеного кредитування (Extended Fund Facility) з 1974 р. МВФ надає кредити на тривалі терміни та у розмірах, що перевищують квоти країн. Підставою для звернення країни до МВФ із проханням про надання кредиту у рамках розширеного кредитування є серйозне порушення рівноваги платіжного балансу, спричинене несприятливими структурними змінами. Такі кредити зазвичай надаються на кілька років траншами. Головне їхнє призначення — сприяння країнам у здійсненні стабілізаційних програм чи структурних реформ. Фонд вимагає від країни виконання певних умов. Зобов’язання країни-позичальника, що передбачають проведення нею відповідних фінансово-економічних заходів, фіксуються у Меморандумі про економічну та фінансову політику (Memorandum of Economic and Financial Policies) та надсилаються до МВФ. Хід виконання зобов’язань періодично контролюється шляхом оцінки передбачених цільових критеріїв реалізації Меморандуму (Performance Criteria).
Співпраця України з МВФ здійснюється на основі регулярних місій МВФ, а також співпраці із представництвом Фонду в Україні. Станом на 01.02.2016 р. загальна заборгованість України за кредитами перед МВФ становила 7,7 млрд. СПЗ.
(Див. Спеціальні права запозичення; Офіційний сайт МВФ: //www.imf.org).
