Міждержавний кредит (intergovernment credit) – сукупність кредитних відносин, у яких позичальником та/або кредитором виступає держава. Оформляється, як правило, міждержавними угодами та надається у формі грошових коштів, пов’язаних кредитів та товарів.
Основні функції міждержавного кредиту:
- перерозподіл позичкового капіталу між країнами;
- економія витрат звернення у сфері міжнародних розрахунків шляхом використання різноманітних кредитних коштів (векселів, чеків, переказів та інших);
- розвиток та прискорення безготівкових платежів;
- прискорення концентрації та централізації капіталу завдяки використанню зарубіжних кредитів.
У разі ринкової економіки міждержавний кредит то, можливо як засобом взаємовигідного співробітництва держав, і зброєю конкурентної боротьби. За допомогою міждержавного кредиту знижується можливість настання фінансових/банківських криз на національних ринках капіталу.
Міждержавний кредит грає подвійну роль розвитку виробництва: позитивну і негативну. З одного боку, кредит забезпечує безперервність відтворення та його розширення. Він сприяє інтернаціоналізації виробництва та обміну, поглибленню міжнародного поділу праці. З іншого боку, міждержавний кредит посилює диспропорції громадського відтворення, стимулюючи стрибкоподібне розширення прибуткових галузей, стримує розвиток галузей, у яких залучаються іноземні позикові кошти.
