Матеріально-виробничі запаси (inventories) – частина майна:
- використовувана при виробництві продукції, виконанні робіт та наданні послуг, призначених для продажу;
- призначена на продаж;
- використовується для управління організацією.
Включає наявні на складах, в коморах та інших місцях зберігання залишки невикористаних матеріалів, сировини, покупних напівфабрикатів, комплектуючих виробів, палива, тари, запасних частин.
До складу матеріально-виробничих запасів входять, зокрема, матеріали, готова продукція, товари.
Оптимальна кількість та вартість матеріально-виробничих запасів залежать від їх виду та особливостей споживання. Зайві запаси ведуть до іммобілізації коштів організації, додаткових витрат за зберігання.
Управління запасами здійснюється із використанням постійних нормативів чи системи «мінімум – максимум». Норми розробляють з урахуванням потреби поточного та страхового запасу. За мінімальний рівень матеріально-виробничих запасів приймається їхній поточний запас, за максимальний – граничний рівень запасів на обсяг продажу.
Матеріально-виробничі запаси приймаються до бухгалтерського обліку за фактичною собівартістю.
Фактичною собівартістю матеріально-виробничих запасів, придбаних за плату, визнається сума фактичних витрат організації для придбання, крім податку додану вартість та інших відшкодовуваних податків (крім випадків, передбачених законодавством).
До фактичних витрат на придбання матеріально-виробничих запасів відносяться:
- суми, що сплачуються відповідно до договору постачальнику (продавцю);
- суми, що сплачуються організаціям за інформаційні та консультаційні послуги, пов’язані з придбанням матеріально-виробничих запасів;
- митні збори;
- податки, що не відшкодовуються у зв’язку з придбанням одиниці матеріально-виробничих запасів;
- винагороди, що сплачуються посередницькою організацією, через яку придбано матеріально-виробничі запаси;
- витрати на заготівлю та доставку матеріально-виробничих запасів до місця їх використання, включаючи витрати на страхування.
Фактична собівартість матеріально-виробничих запасів за її виготовленні самої організацією визначається з фактичних витрат, що з виробництвом даних запасів. Облік та формування витрат за виробництво матеріально-виробничих запасів здійснюється організацією гаразд, встановленому визначення собівартості відповідних видів продукції.
Фактична собівартість матеріально-виробничих запасів, внесених у рахунок внеску до статутного (складеного) капіталу організації, визначається виходячи з їхньої грошової оцінки, узгодженої засновниками (учасниками) організації, якщо інше не передбачено законодавством.
Фактична собівартість матеріально-виробничих запасів, отриманих організацією за договором дарування чи безоплатно, і навіть залишаються від вибуття основних засобів та іншого майна, визначається з їх поточної ринкової вартості на дату прийняття до бухгалтерського обліку.
Фактичною собівартістю матеріально-виробничих запасів, отриманих за договорами, які передбачають виконання зобов’язань (оплату) негрошовими коштами, визнається вартість активів, переданих чи підлягають передачі організацією. Вартість активів, переданих чи підлягають передачі організацією, встановлюється виходячи з ціни, за якою за порівнянних обставин зазвичай організація визначає вартість аналогічних активів.
