Ліміт кредитування (Limit of Credit) – гранична сума кредиту, що видається банком окремому позичальнику. Основна мета встановлення ліміту кредитування – обмеження кредитних ризиків. Виділяють кілька видів ліміту кредитування: на суму кредиту, на певні види кредитів (наприклад, споживчі), на терміни кредитування, на кредитування акціонерів (інсайдерів), на кредитування підприємств певної галузі, а також ліміт кредитування може бути встановлений на кредитний портфель в цілому.
Ліміт кредитування може встановлюватися в абсолютних значеннях, у вигляді певного ставлення до доходу (наприклад, до заробітної плати позичальника – фізичної особи) або вартості застави, а також виходячи із показників кредитоспроможності позичальника або у вигляді граничної суми кредитного ризику.
Ліміт кредитування зазвичай затверджує кредитний комітет банку. Для стандартних кредитних операцій на порівняно невеликі суми встановлюють загальні ліміти кредитування, виходячи з так званої «опорної лінії» (Guidance Line), яка передбачає загальні підходи до однотипних операцій.
Відповідно до визначених Національним банком нормативів економічної діяльності з метою обмеження кредитних ризиків встановлюються такі нормативи:
- максимальний розмір кредитного ризику однією контрагента (трохи більше 25% регулятивного капіталу банку);
- сума великих кредитних ризиків (трохи більше 8-ми кратного розміру регулятивного капіталу банку);
- максимальна сума кредитів, гарантій та поручительств, наданих одному інсайдеру (не більше 5% регулятивного капіталу банку);
- максимальний сукупний розмір кредитів, гарантій та поручительств, наданих інсайдерам (трохи більше 30% регулятивного капіталу банку).
(Див. Банківський кредит, Нормативи кредитного ризику, Ризики банківської діяльності).
