Ліквідність балансу (liquidity of balance) – сукупність статей і розділів балансу підприємства, організації, відбиває швидкість залучення у грошовий обіг коштів, вкладених у різні види майна та зобов’язань.
Оцінка ліквідності балансу передбачає моделювання абстрактної ситуації, коли він організація змушена згортати (реалізовувати, стягувати) активи погашення виниклих зобов’язань.
Показник, що характеризує ступінь ліквідності, – коефіцієнт абсолютної ліквідності (див. Коефіцієнти ліквідності) – розкриває можливість та ймовірність погашення всіх зобов’язань організації при припиненні її діяльності та за умови 100%-ної ліквідності (продаж активів не нижче балансової вартості, повного повернення вкладених коштів) статей активів. У цьому випадку коефіцієнт абсолютної ліквідності не повинен бути меншим за 1.
Оцінюючи кожну статтю балансу з погляду реального ступеня ліквідності, визначають похідні показники ліквідності балансу. Наприклад, з усієї сукупності дебіторську заборгованість організації у розрахунок приймають лише реальні зобов’язання з урахуванням фінансового становища боржника; незавершене виробництво оцінюють за ціною можливої реалізації; готову продукцію та товари – за існуючою ринковою ціною тощо.
Показник, зворотний коефіцієнту абсолютної ліквідності, означає рівень банкрутства, тобто. питому вагу боргових зобов’язань, які можуть бути погашені через відсутність забезпечення активами чи наявності великого обсягу неліквідних активів (наприклад, нематеріальних). В цьому випадку для оцінки ліквідності балансу можливий облік позабалансових статей, таких як отримані гарантії від сторонніх організацій (установ, партнерів та ін.).
За результатами оцінки ліквідності балансу власники організації можуть сформувати думку про обсяг власного капіталу організації (після погашення всіх зобов’язань), чистих активах, тобто. тієї частки вкладеного та накопиченого внаслідок діяльності капіталу, яка може бути отримана власником при його виході зі складу засновників або у процесі ліквідації юридичної особи.
Ліквідність балансу – ступінь покриття зобов’язань організації її активами, термін перетворення яких у грошову форму відповідає терміну погашення зобов’язань.
Ліквідність активів – величина, обернена ліквідності балансу за часом перетворення активів на кошти. Чим менше потрібно часу, щоб даний вид активів набув грошової форми, тим вища його ліквідність. Залежно від рівня ліквідності, тобто. Швидкості перетворення на кошти, активи організації поділяються на відповідні групи:
- найбільш ліквідні активи – це кошти організації та короткострокові фінансові вкладення (цінні папери);
- швидко реалізовані активи – дебіторська заборгованість та інші активи;
- повільно реалізовані активи – це запаси і витрати (крім витрат майбутніх періодів), і навіть довгострокові фінансові вкладення (зменшені на величину вкладень інші формування);
- Труднореалізовані активи – це основні засоби та інші необоротні активи (за винятком довгострокових фінансових вкладень).
Зіставлення найбільш ліквідних коштів та швидко реалізованих активів з найбільш терміновими зобов’язаннями та короткостроковими пасивами дозволяє з’ясувати поточну ліквідність. Порівняння ж повільно реалізованих активів із довгостроковими та середньостроковими пасивами відображає перспективну ліквідність.
Поточна ліквідність свідчить про платоспроможність (або неплатоспроможності) організації на найближчий до моменту, що розглядається, проміжок часу. Перспективна ліквідність є прогноз платоспроможності з урахуванням порівняння майбутніх надходжень і платежів. При цьому визначаються коефіцієнти ліквідності, покриття тощо. Коефіцієнт ліквідності обчислює як відношення суми всіх ліквідних активів та готової продукції до суми заборгованості, що підлягає погашенню. p align=”justify”> Коефіцієнт покриття розраховується як відношення суми всіх ліквідних активів до суми всієї заборгованості.
