Кореспондентські відносини (Correspondent Banking) – договірні відносини між кредитними установами (банками кореспондентами) з метою здійснення платежів та розрахунків за дорученнями один одному на підставі кореспондентських угод з відображенням їх на кореспондентських рахунках. Кореспондентські відносини здійснюються на основі угоди, відповідно до якої один банк (кореспондент) розміщує на своїх рахунках кошти, що належать іншим банкам (респондентам), та здійснює платежі та надає інші послуги цим банкам-респондентам (від лат. Correspondeo — відповісти, повідомляю ). Такі угоди називають “агентськими відносинами”.
Кореспондентські відносини виникають між банками, які перебувають у межах однієї країни, і там. У сучасних умовах кожен банк пов’язаний з кореспондентськими зв’язками з багатьма банками, в т.ч. та іноземними. Кореспондентські відносини встановлюються між різними видами фінансово-кредитних установ, зокрема. між банками, між банками та центральним банком, між банками та спеціалізованими установами, що здійснюють кліринг. Проте класичною формою кореспондентських відносин є відносини між банками та між банками та центральним банком.
Розрізняють два види кореспондентських відносин: з відкриттям кореспондентських рахунків або їх відкриття. Залежно від виду кореспондентських відносин банк може розраховуватись:
- через рахунок, відкритий у банку-кореспонденті, або через рахунок, відкритий банку-кореспонденту у цьому банку;
- за допомогою рахунків певної кредитної установи та її банку-кореспондента у третьому банку. У умовах у зв’язку з розвитком платіжних систем роль такого банку виконує переважно центральний банк.
Кореспондентські відносини між комерційними банками встановлюються зазвичай на добровільній основі. Кореспондентські відносини між банками та центральним банком однієї країни досить жорстко регламентовані. В Україні для проведення розрахунків у гривні банки встановлюють кореспондентські відносини із територіальними управліннями або ОПЕРУ Національного банку на підставі договору. У зв’язку із введенням у дію СЕП Національного банку України прямі кореспондентські відносини між банками України для здійснення платежів у гривні встановлюються лише з дозволу Національного банку України. Кореспондентські відносини оформляються обмінними листами або на основі укладання спеціальної угоди, в якій зазначається вид рахунку, валюта розрахунків, порядок їх проведення, стягнення комісійної винагороди тощо. Кореспондентські відносини банків включають використання для розрахунків за взаємними операціями про рахунків «лоро», «ностро» і «гостро».
У сучасних умовах у зв’язку з функціонуванням Системи електронних платежів Національного банку України, учасниками якої є всі вітчизняні банки та задовольняє потреби банків у виконанні платежів, прямі кореспондентські відносини між банками встановлюються у виняткових випадках. Наприклад, при здійсненні операцій з купівлі-продажу валютних цінностей на Українській міжбанківській валютній біржі, при розрахунках між банками, які мають постійний характер та великі обсяги тощо.
У процесі реалізації кореспондентських відносин банки-кореспонденти повідомляють один одного про скоєні операції за допомогою авізо.
У банківській практиці банки, які здійснюють платежі в іноземній валюті, повинні встановити кореспондентські відносини з декількома іноземними банками, що перебувають у країні-емітент цієї валюти. Залишки коштів, розміщені іноземним банком-респондентом на кореспондентському рахунку, можуть бути використані для здійснення розрахунків за операціями в іноземній валюті.
(Див. Авізо, Лоро рахунки, Ностро рахунки).
