Контингентування метод державного нетарифного регулювання зовнішньоторговельної діяльності. Контингентування полягає у встановленні державою експортних та імпортних квот (див. Квотування) – контингентів, що дозволяють або обмежують у кількісному або вартісному вираженні ввезення (вивезення) товарів.
Відповідно до законодавства контингентування як метод кількісного обмеження експорту та імпорту може вводитися у виняткових випадках Урядом, виходячи з національних інтересів для виконання міжнародних зобов’язань, захисту національного виробника.
Мотивацією застосування контингентування під час експорту часто є дефіцит експортних товарів на внутрішньому ринку, запобігання вичерпанню невідновлюваних природних ресурсів, що вживаються урядом торгово-політичні заходи стосовно будь-якої держави, наприклад, як заходи у відповідь – зобов’язання з експорту, що випливають із укладених міжурядових угод .
Щодо імпорту контингентування застосовується у зв’язку з необхідністю підтримки платіжного балансу країни, як захисних заходів для усунення істотних збитків чи запобігання загрози заподіяння такого виробникам подібних чи безпосередньо конкуруючих товарів біля країни.
Торгівля товарами у межах встановлених кількісних обмежень здійснюється за ліцензіями на операції з експорту та імпорту товарів, щодо яких застосовано контингентування, що видається уповноваженим органом виконавчої влади.
Контингентування зазвичай вводиться на певний термін або у зв’язку з якоюсь подією. Тарифний контингент дозволяє ввезення певної кількості товарів за зниженим митом (або безмитно).
Під істотним збитком розуміється загальне погіршення стану вітчизняного виробництва, у даної галузі (скорочення виробництва чи рентабельності відповідних товарів та послуг); під загрозою заподіяння істотних збитків – очевидна невідворотність таких збитків, підтверджена фактичними доказами.
