Контокорент (англ. account current – поточний рахунок, від італ. conto – рахунок і corrente – поточний) – єдиний активно-пасивний рахунок, на якому враховуються всі операції банку з клієнтом при наданні останньому кредиту на поточні виробничі цілі.
Кредити за контокорентом надаються лише першокласним позичальникам, тобто. які мають високі фінансові показники та потужний грошовий потік, постійна потреба яких у оборотних коштах на 75–80% покривається кредитом банку.
При кредитуванні за контокорентом укладається кредитний договір, у якому перераховуються:
- умови кредитування;
- сума кредитної лінії;
- можливість та умови її перевищення;
- процентні ставки для обчислення суми відсотків за дебетове сальдо в межах кредитної лінії та за її перевищення;
- процентні ставки для нарахування суми процентів за кредитовим сальдо рахунку;
- максимальний період, протягом якого позичальник повинен мати лише кредитове сальдо (період перерви кредитування);
- інші умови.
Для отримання кредиту за контокорентом позичальник представляє банку встановлений обсяг документів, необхідні вирішення питання можливості кредитування, укладання кредитного договору і відкриття контокоррентного рахунки. На вимогу банку кредит за контокорентом може бути забезпечено запорукою. І тут укладається договір застави.
При відкритому контокоренті розрахунковий рахунок закривається. Весь платіжний оборот позичальника, пов’язані з обслуговуванням виробничої роботи і розподілом прибутку, відбивається на контокорренте.
Контокорентний рахунок може мати дебетове чи кредитове сальдо. Дебетове сальдо показує суму боргу позичальника банку, кредитове – свідчить про наявність власні кошти в позичальника.
Видача позичок при кредитуванні за контокорентом провадиться шляхом оплати розрахункових документів, що відповідають встановленим правилам організації безготівкових розрахунків, та грошових чеків (див. Чек). За дебетом цього рахунку здійснюються такі платежі:
- оплата розрахункових документів за товарно-матеріальні цінності та послуги з основної діяльності;
- перерахування коштів на відкриття акредитива;
- придбання розрахункових чекових книжок;
- виплата заробітної плати та прирівняних до неї платежів;
- погашення кредиторської заборгованості за розрахунками за матеріальні цінності та надані послуги;
- перерахування податків до бюджету;
- погашення кредиторської заборгованості за нетоварними операціями;
- платежі за операційними та іншими витратами підприємства, пов’язаними з основною виробничою діяльністю;
- сплата штрафів, пені та неустойки;
- сплата відсотків користування банківським кредитом.
Кредит погашається шляхом зарахування всіх належних позичальнику платежів у кредит рахунки:
- виручки від продажу продукції;
- грошових коштів на погашення дебіторської заборгованості за товарними та нетоварними операціями;
- штрафів, пені та неустойок;
- повернення надмірно перерахованих коштів до бюджету та інших надходжень.
Кредитування за контокорентом здійснюється в межах встановленої у кредитному договорі відновлюваної кредитної лінії. Її гранична сума встановлюється на основі планового балансу потреби в оборотних коштах як різниця між прогнозованою потребою в оборотних коштах та джерелами формування на звітну дату. Обґрунтування та розрахунок кредитної лінії позичальник представляє у строки, погоджені з банком, як правило, у період, встановлений для укладання кредитного договору.
Кредитна лінія відкривається рік; її гранична сума може диференціюватися кварталами. Через рік розмір кредитної лінії може бути переглянутий. Сума відкритої кредитної лінії обліковується за балансом. За її відкриття позичальник зазвичай сплачує комісію.
Банк постійно здійснює контроль за діяльністю позичальника та його фінансовим становищем шляхом аналізу наданої фінансової звітності; за дотриманням умов кредитування та встановленої суми кредитної лінії. При порушенні умов кредитування та погіршенні фінансового стану позичальника банк може призупинити кредитування за контокорентом та змінити форму кредитних відносин із ним.
Плата за контокорентний кредит у зв’язку з підвищеним кредитним ризиком проти іншими формами кредитування встановлюється більш рівні. Відсотки за кредит нараховуються відповідно до встановлених нормативних документів, як правило, не рідше одного разу на місяць та сплачуються у строки, обумовлені у кредитному договорі.
Оплата нарахованих відсотків відбивається по дебетової стороні контокоренту та збільшує загальну суму боргу позичальника банку, з якої нараховуються нові відсотки (за формулою складних відсотків). Наявність кредитового сальдо за контокорентом є підставою нарахування відсотків на користь позичальника. Відсотки нараховуються за дебетом та кредитом контокоренту з розрахунку щоденного залишку програмним шляхом. Процентна ставка за кредитовим сальдо контокоренту встановлюється на рівні плати за розрахунковими рахунками.
Кредитування за контокорентом має як позитивні, і негативні сторони. Для позичальника переваги цієї форми кредитування полягають у тому, що він отримує необхідні кошти у повному обсязі у міру виникнення потреби у них. Банк у цій формі кредиту економить кредитні ресурси, оскільки кредит надається на розрив у платіжному обороті, тобто. лише за браку власні кошти в позичальника. Негативним моментом є можливість надмірної видачі кредиту (перекредитування).
Кредитування за контокорентом є найбільш ризикованою формою кредитування. Тому за умов економічної кризи ця форма кредитних відносин застосовується обмежено. У Франції та Німеччині контокоррент становить близько 50% депозитів до запитання та 25% короткострокових позичок. У США контокорент практично не застосовується.
