Класифікація страхування — система розподілу страхування на сфери діяльності, галузі, підгалузі та види, ланки якої розташовуються так, що кожна наступна ланка є частиною попередньої. В основі класифікації страхування лежать відмінності у страховиках та сферах їх діяльності, об’єктах страхування, категоріях страхування, обсязі страхової відповідальності та формі проведення страхування.
У зарубіжній практиці класифікація страхування – це впорядкована система видів (класів) страхування. У країнах Європейського Економічного Співтовариства нині діє єдина класифікація видів страхування, встановлена директивою ЄЕС 73/239/ЄЕС. Має на меті сприяння у формуванні єдиного страхового ринку країн-членів ЄЕС.
Класифікація страхування дозволяє при всій його різноманітності встановити відмінності та подібність форм і видів страхування, звести їх до невеликої кількості груп і тим самим полегшити їх вивчення та практичне використання. Особливі властивості окремих форм та видів страхування вимагають особливих умов здійснення, специфічних методів та адміністративно-фінансових заходів проведення.
За формою страхування розрізняють:
- обов’язкове страхування, що здійснюється на основі вимог законодавства країни в рамках встановленого переліку та умов страхування. Держава встановлює обов’язкову форму страхування, коли страховий захист тих чи інших об’єктів пов’язані з інтересами як окремих страхувальників, а й усього суспільства;
- добровільне страхування, що здійснюється за взаємною домовленістю страховика та страхувальника, види та умови якого визначаються самими страховиками виходячи з можливостей, попиту на види страхування тощо. за дотримання чинного країни законодавства.
Галузі страхування вважаються найвищою ланкою класифікації страхування. Виходячи з об’єктів страхування розрізняють три галузі страхування:
- майнове страхування;
- особисте страхування;
- страхування ответственности.
Наступне ланка класифікації страхування – підгалузі страхування. В основі поділу на підгалузі майнового страхування лежать форми власності, особиста власність та категорії страхувальників.
Звідси підгалузі майнового страхування є:
- страхування майна від вогню та інших небезпек;
- страхування будівель;
- страхування основних та оборотних фондів;
- страхування майна громадян;
- страхування вантажів;
- страхування будівельно-монтажних робіт;
- страхування коштів наземного транспорту;
- страхування засобів повітряного танспорту;
- страхування засобів водного транспорту;
- страхування державного майна, зданого у найм;
- страхування майна промислових підприємств та ін.
У особистому страхуванні розподіл на підгалузі проводиться залежно від обсягу відповідальності, довгостроковості чи короткостроковості страхування. Відповідно особисте страхування поділяється на три підгалузі:
- страхування життя (змішане страхування життя, страхування життя на дожиті, страхування життя у разі смерті, страхування ренти, страхування дітей, весільне страхування — страхування дітей та інших.);
- страхування від нещасних випадків та хвороб (індивідуальне страхування від нещасного випадку, страхування від нещасних випадків працівників підприємств, страхування дітей від нещасних випадків та ін.);
- медичне страхування.
У страхуванні відповідальності розподіл на підгалузі проводиться залежно від обсягу відповідальності третіх осіб. Звідси підгалузі страхування відповідальності є:
- страхування цивільної відповідальності власників транспортних засобів;
- страхування цивільної відповідальності перевізника;
- страхування професійної відповідальності;
- страхування цивільної відповідальності підприємств – джерел підвищеної небезпеки;
- страхування відповідальності за невиконання зобов’язань;
- страхування інших видів громадянської ответственности.
Класифікація страхування залежно від системи страхових відносин, що реалізуються у процесі страхування, передбачає виділення таких напрямків:
- перестрахування;
- страхування;
- подвійне страхування;
- самострахування.
Класифікацію страхування можна здійснити і з погляду споживачів страхової послуги — з колу страхувальників. За цим критерієм виділяють колективне страхування та індивідуальне страхування (характерно для особистого страхування).
За договорами колективного страхування застрахованим може бути велика кількість осіб. Найбільш типовим прикладом колективного страхування може бути особисте страхування працівників підприємства, у якому підприємство страхує від нещасних випадків усіх чи певну частину своїх працівників. Договір індивідуального страхування укладається, як правило, щодо одного застрахованого.
Більш детальну класифікацію страхування див. Класифікація страхування за критеріями та ознаками.
