Класифікація податків

Класифікація податків (tax classification) – угруповання податків за видами. Зумовлена ​​різними основами класифікації:

• способом стягування податків;
• суб’єктом-платником податків;
• характером ставок, податкових пільг;
• джерелом та об’єктом оподаткування;
• органом, що встановлює податки;
• порядком запровадження податку;
• рівнем бюджету, до якого зараховується податок;
• цільовою спрямованістю запровадження податку та ін.

Податки по методу встановлення або способу справляння поділяють на прямі та непрямі.

Податки прямі стягуються у процесі накопичення матеріальних благ безпосередньо з доходів чи майна платників податків. Серед прямих податків виділяють:

• реальні прямі податки, якими оподатковується передбачуваний середній дохід, що отримується від того чи іншого об’єкта оподаткування (податок із власників транспортних засобів, земельний податок та ін.);
• Індивідуальні прямі податки сплачуються з дійсно отриманого доходу і відображають фактичну платоспроможність (прибутковий податок, податок на прибуток, ресурсні платежі, податки на майно, що підлягає оподаткуванню).

Податки непрямі (Адвалорні податки) стягуються через ціну товару і випливають із фактів господарського життя та оборотів, фінансових операцій (акцизи, ПДВ, мито, податок з продажу, податок з обороту та ін). Непрямі податки з об’єктів стягування поділяються на:

• непрямі індивідуальні, якими обкладаються певні групи товарів (акцизи);
• непрямі універсальні, якими оподатковуються всі товари, роботи та послуги за деякими винятками (ПДВ), фіскальні монополії, деякими оподатковуються товари та послуги державного сектора (податок з обороту в СРСР), а також мита.

Іншим критерієм розподілу податків на прямі та непрямі часто називають можливість перекладання податків на споживачів: остаточним платником прямих податків стає отримувач доходу, тоді як остаточним платником непрямих податків виступає кінцевий споживач товару, на який податок перекладається шляхом надбавки до ціни.

за суб’єкту-платнику податків виділяють податки:

• з фізичних осіб (податок на доходи, податок на майно фізичних осіб та ін.);
• з підприємств та організацій-юридичних осіб (податок на прибуток, податок на додану вартість, податок на майно підприємств та організацій та ін.);
• змішані податки, що сплачуються як фізичними особами, так і підприємствами та організаціями (держмито, деякі мита, податок з власників транспортних засобів).

за органу, що встановлює та конкретизує податкивиділяють:

• загальнодержавні податки (розміри ставок, об’єкти оподаткування, платники, методи обчислення податків, порядок зарахування сум податків до бюджетів різних рівнів визначаються законодавством та є єдиними по всій території країни);
• місцеві податки (механізм їх обчислення та стягування запроваджуються місцевими органами влади відповідно до чинного законодавства).

за порядку запровадження податку розрізняють:

• загальнообов’язкові податки – встановлюються законодавчими актами і стягуються по всій території країни незалежно від бюджету, куди вони надходять, за деякими їх конкретні податкові ставки визначаються законодавством нижчестоящих органів управління;
• факультативні податки, передбачені основами податкової системи, але які безпосередньо запроваджуються законодавчими актами органів місцевої влади.

за рівню бюджету, до якого зараховується податковий платіжподатки поділяють на:

• закріплені (безпосередньо і ті, що повністю надходять до конкретного бюджету або позабюджетного фонду);
• регулюючі або різнорівневі (надходять одночасно до бюджетів різних рівнів у пропорції згідно з бюджетним законодавством).

за характеру використання податкового платежу виділяють:

• загальні податки (покривають різні витрати бюджету);
• цільові (платіж йде за строго визначеним призначенням, наприклад, відрахування на відтворення мінерально-сировинної бази).

за періодичності сплати податку виділяють:

• регулярні (систематичні, поточні) податки – стягуються з певною законодавством періодичністю протягом період існування об’єкта податку;
• разові – пов’язані з будь-якою подією, що не утворює системи (наприклад, мито, податок на майно, що переходить у порядку спадкування або дарування).

Податки диференціюються за джерелу оподаткування:

• витрати виробництва (собівартість);
• прибуток (дохід).

Правильність розрахунку прибуток вимагає знання складу витрат із виробництва та реалізації продукції (робіт, послуг), які включаються у собівартість, і порядку формування фінансових результатів (прибутку чи збитку).

При класифікації податків по об’єктах оподаткування утворюється п’ять груп:

1. податки на майно;
2. ресурсні податки (включаючи земельний податок);
3. податки з доходу чи прибуток;
4. податки на дії (господарські операції, фінансові операції, обороти щодо реалізації);
5. інші, що охоплюють деякі податки та разові збори.

Існують інші підстави для класифікації податків.