Хайрінг (hiring) – середньострокова форма оперативного лізингу (оренди) машин та обладнання без права їх продажу у власність орендарю.
Хайрінг
- середньострокова оренда майна (від 6 місяців до 3 років);
- одна з форм середньострокового кредитування експорту без передачі права власності на товар: куплений товар залишається у власності продавця доти, доки не буде внесена остання частина суми, що виплачується за нього; у разі товар постає як матеріальне забезпечення кредиту.
Хайринг називають оперативною орендою, оскільки фактичний термін оренди у разі нижче нормативного терміну служби та об’єкт оренди оперативно здається кілька разів, щоб орендними платежами від кількох орендарів погасити повністю первісну вартість майна.
Хайринг можна назвати лізингом виробника або лізингом за погодженням, оскільки рішення про те, що майно буде передано до лізингу, приймає виробник, і виробник укладає угоду з посередником. Посередник виступає орендодавцем від імені виробника і бере на себе значну частину навантаження, пов’язану зі скоєнням лізингової операції.
До угод хайрингового типу можна віднести такі спеціальні види лізингу як контрактний найм та вербовочний чартер. Контрактне наймання застосовується, головним чином, при лізингу автотранспортних засобів, сільськогосподарської та дорожньо-будівельної техніки. При цьому лізингове майно повертається до лисору через 1-3 роки користування одним рентером або здобувається ним у власність. Лісор при цьому надає послуги з обслуговування та ремонту лізингованої техніки, оплачуючи їх за власний рахунок та зберігаючи фіксовану орендну плату. У свою чергу лисор виставляє рахунок за своїми витратами виробнику майна і у разі потреби повертає йому техніку на модернізацію.
Вербовочний чартер застосовується як форма лізингу суден і, рідше, літаків. Термін такого роду угод зазвичай становить 3-8 років, і посередник несе набагато велике фінансове навантаження, ніж за контрактного найму. Розрізняють вербовочний чартер без передачі майна у власність та з передачею у власність. Обидві ці форми широко практикувалися «Совкомфлотом» в 70-80-х роках з використанням зарубіжних банків як інвесторів-лісорів.
