Гарантійні фонди (Guarantee Funds) — установи, які надають гарантії (поручительства) банкам-кредиторам за наданими кредитами суб’єктам малого та середнього бізнесу.
Гарантійні фонди можуть створюватися за участю держави, органів місцевого самоврядування, банків, які здійснюють кредитування малого та середнього бізнесу. Виходячи із закордонного досвіду, можна виділити основні принципи, на застосуванні яких побудовано діяльність гарантійних фондів:
- Гарантійний фонд не є єдиною стороною, яка надає забезпечення кредиту. Забезпечення кредиту здійснюється також отримувачем кредиту. Так, розмір гарантії (поручительства), наданої гарантійним фондом, у країнах коливається не більше 50-80% від суми кредиту.
- Гарантійні фонди не забезпечують сплату відсотків за кредитом та штрафних санкцій.
- Діяльність гарантійних фондів орієнтована певне коло суб’єктів малого та середнього бізнесу, з урахуванням їх відповідності певним критеріям, які встановлюються засновниками гарантійного фонду.
- Гарантії (поруки) надаються на платній основі. Платником є кредитна організація, яка здійснює фінансування або суб’єкт малого підприємництва. Плата за користування гарантією встановлюється у фіксованій сумі або у відсотках від суми наданої гарантії (поруки) з урахуванням строку та суми гарантії. Так, у Румунії плата за надання гарантії від суми гарантії становить 1%, Угорщини – 0,8-5%, Фінляндії – 0,4-2%, Польщі – 0,5-2%.
- Джерелом виконання зобов’язань гарантійними фондами за наданими гарантіями (поручительствам) є їх гарантійний капітал – відокремлена сума грошових коштів, що розміщується на депозитах у банках-кредиторах.
- Джерелами формування гарантійного капіталу є кошти державного бюджету, а окремих країнах — кошти міжнародних донорських організацій.
- Надання гарантій (поручительств) здійснюється гарантійним фондом у безпосередній взаємодії з банками-кредиторами, основою якого є угода про співпрацю. Розмір наданих гарантій (поручительств), зазвичай, значно перевищує розмір гарантійного капіталу, що визначається за домовленістю з банком.
- Гарантійні фонди діють з урахуванням самоокупності. Джерелами покриття їх витрат є плата за надані гарантії (поручительства) та відсотки, що нараховуються на гарантійний капітал, що розміщується на банківських депозитах.
Гарантійні фонди може мати статус юридичної особи, а може бути структурними підрозділами інших юридичних.
Надання гарантій (поручительств) здійснюється гарантійними фондами на основі взаємодії з банками-кредиторами відповідно до договору про співпрацю. Предметом угоди банку-кредитора та гарантійного фонду є визначення умов взаємодії сторін у процесі організації кредитування економічно та соціально обґрунтованих проектів суб’єктів малого бізнесу, які не мають достатнього забезпечення.
Основними умовами угоди є:
- розміщення гарантійним фондом на депозитах у банку-кредиторі певної суми гарантійного капіталу, що є гарантією повернення банку кредитів, наданих суб’єктам малого бізнесу;
- виконання гарантійним фондом зобов’язань перед банком за договорами гарантії (поручительства) за рахунок розміщених на банківському депозиті коштів;
- спрямування коштів гарантійного фонду, що розміщуються на банківському депозиті, на погашення заборгованості суб’єктів малого бізнесу за розпорядженням гарантійного фонду або надання гарантійним фондом права списання коштів банку в межах відповідальності гарантійного фонду, що визначається договорами гарантії (поручительства);
- укладання з метою забезпечення кожного кредиту окремого договору гарантії (поручительства).
Як показує практика, гарантійні фонди забезпечують повернення кредиту у вигляді 50-80% від суми.
(Див. Гарантійні товариства).
