Фондові операції банку (stock exchange transactions) – частина активних операцій з цінними паперами, що здійснюються банком на ринку цінних паперів за дорученням та за рахунок клієнтів. Фондові операції банку включають:
- купівлю та продаж цінних паперів за власний рахунок;
- кредитування під заставу цінних паперів;
- розміщення новостворених цінних паперів;
- інвестиції у цінні папери;
- зберігання та управління цінними паперами клієнтів;
- облік (дисконт) векселів та ін.
Інвестиції у цінні папери комерційних підприємств дозволяють банкам отримувати дивіденди; набуваючи цінних паперів держави, банки видають позички покриття бюджетного дефіциту і беруть участь у їх первинному розміщенні і зверненні. Цінні папери комерційних та державних структур — найвищі ліквідні активи, які дозволяють банкам регулювати свою платоспроможність та ліквідність.
При інвестиціях у цінних паперів досягається диверсифікація розподілу активів. Через війну формується інвестиційний портфель банку. Банки спеціалізуються на різних видах операцій. Інвестиційні банки більшою мірою здійснюють вкладення приватному секторі, комерційні банки проводять операції з борговими урядовими зобов’язаннями.
Банки видають короткострокові брокерські кредити посередникам фондової біржі під забезпечення цінними паперами, беручи участь, в такий спосіб, у спекулятивних операціях та одержуючи прибуток, оскільки позичка видається лише під частину вартості застави за ринковою ціною. При цьому цінні папери переходять до тимчасової власності банку.
Банки купують новостворені цінні папери в емітентів (своїх клієнтів) за договірною ціною і потім розміщують їх серед кредитно-фінансових установ, промислових компаній, приватних осіб та інших власників за ринковою ціною, отримуючи прибуток. Банки виступають посередниками при купівлі та продажу цінних паперів на фондовому ринку за дорученням своїх клієнтів. Ці операції вони здійснюють самі (як брокери) або через брокерів, за послугу одержують комісійну винагороду.
При наданні банками клієнтам послуг із зберігання та управління цінними паперами їм видається збережене свідоцтво; за бажанням клієнта банк стежить за тиражами погашення та ринковою ціною цінних паперів; повідомляє власникам про облігації, що виграли і погашаються, про попит і пропозицію на цінні папери, що зберігаються в нього. За послугу банк стягує щомісячну платню за кожний аркуш цінного папера. Банк може здійснювати ці операції безкоштовно як додаткову послугу з метою залучення клієнтів.
Купуючи векселів до закінчення терміну погашення банк стає векселедержателем. Боржник оплачує вексель банку за повідомленням про термін та місце погашення боргу. Банк отримує обліковий відсоток чи дисконт; слідкує за тим, щоб кредитоодержувач сам не був боржником за обліковим векселем і заборгованість при дисконті не перейшла на банк. Облік казначейських векселів дозволяє державі покривати бюджетний дефіцит.
Розподіл вкладень банку між безліччю цінних паперів (за їхніми видами, галузями економіки, регіонами, термінами погашення та ін.) – Диверсифікація портфеля – знижує ризик великих втрат.
