Фінансовий ринок (Financial Market) — сукупність економічних відносин, що виникають між державою, суб’єктами корпоративного сектора та домогосподарствами у процесі перерозподілу фінансових активів на основі їх купівлі та продажу через систему фінансових посередників.
Фінансовий ринок розглядають як сукупність обмінно-перерозподільних відносин, пов’язаних із процесами купівлі-продажу фінансових ресурсів, необхідних для здійснення виробничої та фінансової діяльності. Відносини обміну пов’язані із передачею одним суб’єктом іншому права на тимчасове чи постійне використання фінансових ресурсів за відповідну плату. Така передача може здійснюватися прямо або через фінансові посередники — банки та небанківські фінансові установи.
При безпосередніх відносинах операції з купівлі-продажу ресурсів відображають відносини обміну (передачі права користування) та відносини перерозподілу цих ресурсів між власниками та користувачами. За участю у цьому процесі фінансових посередників відносини з ними продавців та покупців ресурсів є відносинами обміну, а перехід ресурсів від власника до користувача – відносинами перерозподілу.
Основна мета функціонування фінансового ринку полягає у забезпеченні суб’єктам господарювання належних умов для залучення необхідних коштів та продажу тимчасово вільних ресурсів. Фінансовий ринок є складовою фінансової системи країни.
З погляду інституційного підходу, фінансовий ринок — це сукупність ринкових фінансових інститутів, які супроводжують потік коштів від власників фінансових ресурсів до позичальників. Фінансовий ринок функціонує завдяки фінансовому посередництву — діяльності банків, небанківських фінансових установ, фондових та валютних бірж, інвестиційних фондів та відповідній інфраструктурі — платіжним системам, кліринговим розрахункам тощо.
Об’єктами відносин на фінансовому ринку є: цінні папери, фінансові послуги та кошти, а суб’єктами – держава, підприємства та домогосподарства.
Основні функції фінансового ринку:
- мобілізація тимчасово вільних фінансових ресурсів;
- розподіл акумульованих засобів між численними кінцевими споживачами;
- прискорення обороту капіталу та активізація економічних процесів у державі;
- забезпечення умов мінімізації фінансових ризиків.
Фінансовий ринок класифікують так:
- за видами фінансових активів:
- кредитний ринок;
- ринок цінних паперів;
- валютний ринок;
- страховий ринок (див. також Страховий ринок: характеристика, структура, інфраструктура);
- ринок фінансових послуг;
- за періодом обертання фінансових активів:
- ринок грошей;
- ринок капіталів;
- за регіональною ознакою:
- світовий;
- національний;
- регіональний;
- місцевий;
- за швидкістю реалізації угод:
- миттєвий;
- терміновий.
Найбільш важливе значення для економіки країни має функціонування ринку грошей та ринку капіталів. У разі ринкової економіки провідним ланкою фінансової системи є кредитний ринок, який найповніше відбиває сутність фінансово-кредитних відносин. Важливою складовою фінансового ринку є фондовий ринок, який охоплює частину кредитного ринку та ринок інструментів власності.
На фондовому ринку відбувається перерозподіл капіталу між кредиторами та позичальниками у формі емісії та купівлі-продажу цінних паперів. Фінансовий ринок можна розглядати як сукупність первинного та вторинного ринків. Первинний ринок виникає у момент емісії цінних паперів, у ньому мобілізуються фінансові ресурси. На вторинному ринку відбувається неодноразове перерозподіл цих ресурсів.
У свою чергу, вторинний ринок поділяється на біржовий та позабіржовий (де відбувається купівля-продаж цінних паперів, які з різних причин не котируються на біржі). На біржовому ринку, представленому спеціалізованими фондовими біржами, здійснюється купівля-продаж акцій провідних компаній.
(Див. Сегментація фінансового ринку, Фінансове посередництво, Фондова біржа).
