Фінансові показники (financial indicators) – величини, що характеризують будь-яку сторону діяльності суб’єктів господарювання, держави, населення, пов’язану з формуванням і використанням грошових доходів і накопичень, або ступінь виконання певного завдання.
Фінансові показники – набір показників (коефіцієнтів), що використовуються для дослідження ефективності діяльності компанії, та вимірювання ступеня ризику її операцій. Виділяють чотири групи показників: коефіцієнти рентабельності, оборотності, ліквідності та структури капіталу.
Фінансові показники відображають розміри, склад, динаміку та взаємозв’язок суспільних явищ і процесів, що відбуваються в галузі фінансів, у їх кількісному та якісному стані.
Багатоплановість фінансових відносин зумовлює різноманітність фінансових показників. Розрізняють об’ємні та якісні показники. Об’ємні фінансові показники свідчать про розмір та виражаються числовими значеннями (обсяг витрат на виробництво продукції, розмір бюджетного дефіциту); якісні фінансові показники характеризують рівні та кількісні співвідношення аналізованих величин (норми, нормативи, ставки оподаткування, індекси цін, інфляції).
За ступенем агрегування явищ фінансові показники можуть бути:
- індивідуальнимищо належать до окремого об’єкту (фонд заробітної плати у школі, рентабельність конкретного виду продукції);
- груповимиякщо поширюються на групу об’єктів одного і того ж виду (норми витрат на харчування на один ліжко-день у лікувальному закладі);
- загальними та синтетичнимиякі одночасно є зведеними показниками та виходять у результаті узагальнення індивідуальних показників (обсяг доходів та видатків консолідованого бюджету).
Залежно від явища, що вивчається, розрізняють фінансові показники:
- інтервальніщо виражають розвиток явища у часі (наприклад, доходи бюджету за квартал, півріччя, 9 міс., Рік);
- моментніщо відображають стан явища на певну дату (зокрема, залишки коштів на поточних рахунках бюджетоодержувачів на конкретну дату).
Показники стану фінансів галузі, території називаються галузевимитериторіальними, а економіки загалом – загальноекономічними (Прибуток машинобудівної галузі, фонд фінансової підтримки конкретного регіону, обсяг фінансових ресурсів держави).
За формою вираження фінансові показники бувають:
- абсолютними (Обсяг доходів бюджету);
- відносними (Обсяг доходів бюджету у відсотках до ВВП);
- середніми (Середній розмір ВВП на душу населення).
При законодавчому оформленні фінансові показники поділяються на затверджувані (Державний мінімальний соціальний стандарт, мінімальний розмір оплати праці, граничний розмір дефіциту державного бюджету) та розрахункові (Норматив мінімальної бюджетної забезпеченості, мінімальний розмір місцевого бюджету).
Використання фінансових показників у плануванні обумовлює наявність планових і звітних показників.
Виходячи з вимог ринкової економіки фінансові показники можна поділити на оцінніщо характеризують досягнутий або можливий рівень розвитку або результатів діяльності (обсяг продажів підприємства, валовий прибуток, ліквідність); витратні, що відбивають рівень витрат за здійснення різних видів діяльності (витрати виробництва, всі види витрат бюджетних установ). Однак розподіл показників на оцінні та витратні «рухливо», і в різних ситуаціях витратні показники можуть розглядатися як оцінні.
Більшість фінансових показників мають наскрізний характері і можуть застосовуватися одночасно для оцінки конкретних сторін фінансової діяльності як окремих суб’єктів господарювання, так і держави в цілому (прибуток підприємства, галузі, економіки в цілому).
Фінансові показники, що використовуються для оцінки окремих сторін фінансової діяльності та процесів, містять кількісну, якісну, просторову та тимчасову визначеності (частка конкретного регіону у державному фонді фінансової підтримки регіонів у визначеному році, де частка – якісний показник, її розмір – кількісний, конкретний регіон – просторова визначеність, рік – тимчасова. Відсутність хоча б двох наведених параметрів свідчить про те, що ця величина не є показником.
При всьому різноманітті фінансових показників жоден з них не відіграє роль універсального показника, за яким однозначно можна було б судити про явище, що вивчається, або процес, тому на практиці користуються системою фінансових показників, пов’язаних між собою і дають всебічну комплексну характеристику досліджуваного явища або процесу.
Враховуючи галузеві особливості сфер та ланок фінансової системи, розрізняють системи фінансових показників державного бюджету, страхування, окремих галузей економіки, суб’єктів господарювання різних форм власності тощо.
На основі системи фінансових показників проводять фінансовий аналіз, прогнозування, планування, оперативне управління з усіх напрямків фінансової діяльності. З переходом до ринкових відносин, економічної та територіальної відокремленості регіонів з розвитком різних форм власності з’явилися нові фінансові показники: у процесі фінансового аналізу діяльності підприємств замість таких показників, як обсяг виробництва валової, товарної продукції, стали застосовуватися обсяг продажів, прибуток, рентабельність, рівень оподаткування, ліквідність; при оцінці кон’юнктури фінансового ринку – види основних котированих фінансових інструментів (акції, облігації), ціни та обсяги угод, індекси динаміки цін, інфляції та ін. Виникла необхідність створення регіональної системи фінансових показників, що характеризує формування та використання фінансових ресурсів територій, стан міжтериторіальних зв’язків, які були б порівняними, наскрізними та базувалися на єдиній методології обчислення.
