Понятійний апарат фінансової науки охоплює загальноекономічні та фінансові категорії, використання яких дозволяє досягти більш глибокого розкриття сутності фінансів, їхньої специфіки та особливостей функціонування.
Фінансові категорії є основними в системі пізнання фінансових відносин у їхньому нерозривному зв’язку з економічним розвитком суб’єктів господарювання та держави. Фінансові категорії відображають явища економічного життя та закономірності фінансових процесів, тому їх потрібно використовувати з метою збільшення економічної ефективності господарювання. Фінансові категорії пов’язані з функціями фінансів.
Фінансові категорії – це інструменти, за допомогою яких створюються,
розподіляються та використовуються фонди грошових ресурсів для зростання суспільного добробуту.
Фінансові ресурси утворюються у процесі матеріального виробництва, за рахунок створення нової вартості, внаслідок чого виникає валовий внутрішній продукт (ВВП).
Необхідно відзначити, що фінанси тісно взаємодіють з іншими економічними категоріями, що відносяться до процесів створення, розподілу та використання ВВП, у той же час між ними існує низка відмінностей.
Основними із таких категорій є гроші, ціна, заробітна плата, кредит.
Фінанси та гроші. Фінанси характеризує економічні відносини та мають
грошову форму висловлювання, у той самий час вони від категорії грошей як у змісту, і по функциям. Гроші стають фінансовими ресурсами лише за умови акумуляції їх у відповідних фондах. Гроші як загальний еквівалент обміну виконують функції міри вартості, засоби обігу, засоби платежу, засоби накопичення, світових грошей. Фінанси виконують розподільну та контрольну функції (див. Функції фінансів).
Фінанси та ціна. Через ціни, Як і через фінанси, здійснюється розподіл вартості створеного валового внутрішнього продукту між економічними суб’єктами при його реалізації (тобто на стадії обміну у процесі суспільного відтворення). Через фінанси держава може проводити чинники формування цін. Наприклад, ціни можуть вплинути зміна ставки податку додану вартість, акцизного податку. Ціни можуть регулюватися державою шляхом надання дотацій виробникам.
Фінанси та заробітна плата. Фінанси та заробітна плата перебувають у постійній взаємодії. Так, держава регулює заробітну плату за допомогою податків та внесків шляхом встановлення мінімального розміру заробітної плати на законодавчому рівні. У той самий час держава з допомогою централізованих фондів грошових ресурсів здійснює виплату зарплати працівникам бюджетної сферы. Крім того, може стимулювати розвиток окремих видів діяльності, надаючи субсидії, субвенції та інші форми фінансових дотацій, створюючи у цих галузях робочі місця, що створює передумови виплати зарплати новим працівникам.
Фінанси і кредит. У процесі перерозподілу вартості у суспільстві за допомогою фінансів у більшості випадків відбувається односторонній рух коштів. Кредитні ж відносини виражають рух вартості від кредитора до позичальника і назад, причому очікується повернення основної суми боргу та відсотків. Взаємозв’язок фінансів та кредиту виявляється у тому, що вільні фінансові ресурси населення та суб’єктів господарювання зберігаються на рахунках у банках, що дозволяє використовувати їх як кредитні ресурси.
Фінансові категорії мають історичний характері пов’язані з тими чи іншими етапами розвитку суспільства. З появою держави з’явилися такі фінансові категорії, як податки та державний кредит. У процесі подальшого розвитку держави та товарно-грошових відносин сформувалися групи складних категорій – державні доходи та державні витрати, які, у свою чергу, утворюють категорію державного бюджету.
До фінансових категорій відносяться податки, державний кредит, державні фінанси. Вони відображають стійкі причинно-наслідкові зв’язки та залежності, що становлять зміст об’єктивних економічних законів.
Податки є обов’язкові платежі юридичних та фізичних осіб до бюджету. Податок — це плата суспільства виконання державою його функцій, це відрахування частини вартості валового внутрішнього продукту (ВВП) на суспільні потреби, без задоволення яких сучасне суспільство існувати неспроможна.
Державний кредит — грошові відносини, що виникають у державі з юридичними та фізичними особами у зв’язку з мобілізацією тимчасово вільних коштів у розпорядження органів державної влади, призначених для фінансування державних витрат; форма вторинного перерозподілу внутрішнього валового продукту. Державний кредит має термін повернення (погашення) та ціну у формі відсотків. Державні кредити бувають внутрішніми та зовнішніми.
З розвитком держави та товарно-грошового господарства формувалися групи складних категорій — державні доходи та державні витрати, які у свою чергу утворюють категорію державного бюджету.
Державний бюджет — економічні відносини, що виникають у державі з юридичними та фізичними особами у зв’язку з розподілом та перерозподілом ВВП з метою формування та використання бюджетного фонду, призначеного для виконання державою покладених на нього функцій.
Доходи бюджету — фінансові відносини, що складаються у державі у процесі формування бюджетного фонду фінансових ресурсів.
Витрати бюджету — це фінансові відносини, зумовлені використанням централізованих та децентралізованих доходів держави та які спрямовані на задоволення спільних потреб держави.
Система фінансових категорій характеризується чіткою ієрархічності та підпорядкуванням елементів, що забезпечує її цілісність. При цьому поява нових фінансових категорій, зокрема таких як фінанси підприємств, фінансовий ринок, страхування тощо, їх функціонування та еволюція обумовлені розвитком усієї системи фінансових категорій.
Важливою фінансовою категорією є фінанси підприємств, що відображають різні фонди фінансових ресурсів, що створюються та використовуються для виробництва та реалізації продукції, робіт та послуг у різних галузях економіки. Процеси організації та функціонування фінансів підприємств ґрунтуються на відповідних принципах, до яких належать:
- комерційний розрахунок;
- господарська та фінансова незалежність;
- фінансова відповідальність;
- матеріальна зацікавленість тощо.
Головним фінансовим ресурсом підприємства, основою його діяльності є сформований ним власний капітал. Крім власного капіталу підприємства у своїй діяльності використовують також позиковий капітал.
Підприємство використовує власний та позиковий капітали на формування Основних коштів і оборотного капіталу, що у процесі безперервного руху, приймаючи різні форми залежно від стадії кругообігу. Формування основних засобів та оборотного капіталу – об’єктивна передумова для початку підприємницької діяльності.
Важливою фінансовою категорією, без якої неможливо підрахувати фінансовий результат виробничо-господарську діяльність підприємства, є собівартість. Собівартість продукції — це грошовий вираз безпосередніх витрат підприємства, пов’язані з виробництвом та реалізацією продукції. У собівартість відносяться матеріальні витрати, витрати на оплату праці, відрахування до централізованих цільових фондів, амортизація основних засобів та нематеріальних активів тощо.
На основі собівартості продукції визначається ціна продукції (робіт, послуг) та обсяг чистого доходу у вигляді прибутку.
Виручка від продукції є основною складовою грошових заощаджень підприємств. Це сума коштів, одержана підприємством на поточний рахунок у банку чи касу підприємства від продажу продукції та послуг. Таким чином, виручка від реалізації – це фінансова категорія, що відображає фінансові відносини між постачальниками та споживачами товару.
Під час первинного розподілу виручки від реалізації продукції, виконаних робіт та наданих послуг здійснюється внутрішньовиробниче відшкодування витрат, формування прибутку, забезпечується своєчасність та повнота сплати податків, погашення банківських кредитів та кредиторської заборгованості, здійснюється виплата заробітної плати працівникам тощо.
Таким чином, фінансові категорії відображають різні функції фінансів та фінансової системи.
