Фінансове прогнозування (financial forecasting) – прогнозування, що спирається на науково обґрунтовані розрахунки, припущення про розвиток фінансів, їх обсяги та напрямки використання.
Фінансове прогнозування одна із найважливіших етапів фінансового планування. Ціль фінансового прогнозування – Ув’язування матеріально-речових та фінансово-вартісних пропорцій в економіці в перспективі; оцінка передбачуваного обсягу фінансових ресурсів; визначення варіантів фінансового забезпечення; виявлення можливих відхилень від проектування, що приймаються.
Фінансове прогнозування виявляє очікувану в перспективі картину стану фінансових ресурсів та потреби в них, можливі варіанти здійснення фінансової діяльності та є передумовою для фінансового планування.
Фінансове прогнозування складає трьох рівнях економіки: загальнодержавному, територіальному, господарюючих суб’єктів. На загальнодержавному рівні проводяться розрахунки, з допомогою яких формуються фінансові ресурси країни, визначаються напрями розвитку, складається зведений фінансовий баланс держави. Розрахунки дозволяють правильніше розробляти економічну та фінансову політику держави.
Фінансове прогнозування пов’язується з досягненнями науково-технічного прогресу, прогнозами зміни ресурсів, цін та ін. Головна риса фінансового прогнозування — варіантність, що дозволяє виконавчому органу точніше оцінити проблему, вибрати оптимальне рішення, передбачити наслідки прийнятих рішень.
Аналогічно проводиться фінансове прогнозування інших територіальних рівнях.
Різновид фінансового прогнозування – бюджетне прогнозування.
Фінансове прогнозування лише на рівні суб’єктів господарювання є складовою фінансового менеджменту. Воно полягає у розробці шляхів розвитку підприємства; визначення обсягу фінансових ресурсів у перспективі, джерел їх створення та шляхів найбільш ефективного використання; формуванні фінансової стратегії, що забезпечує підприємству стійке фінансове становище, платоспроможність та кредитоспроможність.
До завдань фінансового прогнозування належать:
- ув’язування матеріально-речових та фінансово-вартісних пропорцій в економіці в перспективі;
- визначення джерел формування та обсягу фінансових ресурсів на прогнозований період;
- обґрунтування напрямків використання фінансових ресурсів на прогнозований період на основі аналізу тенденцій та динаміки фінансових показників з урахуванням впливаючих на них внутрішніх та зовнішніх факторів;
- визначення та оцінка фінансових наслідків прийнятих рішень.
Залежно від періоду прогнозування фінансові плани бувають:
- короткострокові (до 1 року);
- середньострокові (від 1 до 3-х років);
- довгострокові (більше 3-х років).
У процесі фінансового прогнозування застосовуються економічні та фінансові показники та різні методи. Так, метод експертних оцінок доцільний, коли прогноз будується на основі оцінок, зроблених та обґрунтованих фахівцями. Метод економіко-математичного моделювання дозволяє врахувати впливом геть фінансові показники низки чинників. За допомогою методу екстраполяції визначається перспектива, виходячи з практики за попередній період. Одним із способів екстраполяції фінансових показників є побудова ліній регресіїнадійність яких підвищується при використанні багатокрокових кореляційних моделей, У яких прогнозовані фінансові показники залежать від кількох змінних величин. У практиці фінансового прогнозування застосовується найчастіше поєднання різних методів.
