Фінансова система розвинених країн (financial system of developed countries) – система, що охоплює державний бюджет; муніципальні фінанси (у федеративних державах, наприклад, США, ФРН – та фінанси членів федерації); позабюджетні спеціальні фонди; фінанси державних підприємств, корпорацій; фінанси приватних національних та транснаціональних корпорацій.
Провідною ланкою державної фінансової системи розвинених країн є державний бюджет – основний фінансовий план держави, що має чинність закону. По матеріальному змісту — це централізований фонд коштів держави, за соціально-економічним змістом — головне знаряддя перерозподілу національного доходу. У цій частині фінансова система розвинутих країн перерозподіляється до 40% національного доходу країни, що різко зростає. Податки становлять від 70 до 90% і більше від загальної суми доходів державного бюджету. За державним бюджетом у країнах із розвиненою економікою закріплені основні податки — прибутковий податок з фізичних осіб, податок на прибуток корпорацій, акцизи, податок на додаткову вартість (у тих країнах, де він застосовується), мита. З державного бюджету виробляється і більшість витрат: на військові (оборонні) мети, регулювання економіки, соціальні витрати, утримання державного апарату управління, субсидії та кредити країнам, що розвиваються.
Державний бюджет впливає на всі ланки фінансової системи розвинутих країн, надаючи субсидії та кредити місцевим органам влади, спеціальним урядовим фондам, державним корпораціям. Державні бюджети провідних західних країн у період після 2-ої світової війни та до 90-х років. характеризувались великими хронічними дефіцитами, що покриваються державними позиками. Особливо значний бюджетний дефіцит мали США.
Друга ланка фінансової системи розвинених країн – регіональні та муніципальні фінанси – включає муніципальні бюджети, фінанси підприємств, що належать муніципальним утворенням, та автономні муніципальні фонди. Провідне значення мають місцеві бюджети. В унітарних державах муніципальні бюджети не входять до державного бюджету, у федеративних державах муніципальні бюджети не входять до регіональних бюджетів членів федерації (штатів – у США, провінцій – у Канаді, кантонів – у Швейцарії, земель – у ФРН тощо), а останні не включаються до державного федерального бюджету. За муніципальними бюджетами закріплені другорядні податки (переважно поимущественные). У державних бюджетах порівняно з державним бюджетом більш висока частка коштів спрямовується на соціальні цілі. Муніципальні бюджети фінансування своїх дефіцитів отримують кошти з державного бюджету шляхом дотацій, субвенцій, кредитів. Використовуються також надбавки державних податків. У федеративних державах доходи бюджетів членів федерації формуються по-різному. Так, у США бюджети штатів базуються на непрямих податках (переважно на податку з продажу); у Німеччині бюджети земель – на надходженнях у певному відсотку від податку на прибуток корпорацій та прибуткового податку з населення, які діляться між федеральним бюджетом та бюджетами земель.
Третя ланка фінансової системи розвинених країн включає позабюджетні спеціальні фонди. У країнах із розвиненою ринковою економікою найбільшими позабюджетними фондами є фонди національного страхування, що утворюються за рахунок страхових внесків працівників підприємств, підприємців та дотацій із державного бюджету. США – єдина країна, де фонд національного страхування об’єднаний із федеральним бюджетом. Кошти цих фондів використовуються на виплату пенсій за віком, з інвалідності, з нагоди втрати годувальника, допомоги з тимчасової непрацездатності, вагітності та пологів, безробіття та ін.
