Ефект фінансового важеля – Вплив позикових коштів на рівень прибутковості власного капіталу. Ефект фінансового важеля “спрацьовує”, якщо дохідність здійснених фінансових операцій перевищує вартість позикового капіталу як частини фінансових ресурсів.
Ефект фінансового важеля є добутком трьох величин:
- частки прибутку, що залишається у розпорядженні комерційної організації після відрахування податків (різниця між одиницею та ставкою оподаткування прибутку, вираженої у десяткових дробах);
- диференціала (різниця між загальною рентабельністю активів та середньою розрахунковою ставкою відсотка за позиковими коштами);
- плеча важеля (стосунки позикових коштів до власних засобів -balance sheet gearing, debt-to-equity ratio (брит.), leverage (амер.).
Ефект фінансового важеля виникає, якщо загальна рентабельність активів вища за «ціну» позикових коштів (зазвичай кредиту, облігацій, привілейованих акцій) або середньої ставки відсотка за позиковими коштами. Сила його впливу визначається плечем фінансового важеля. При нарощуванні плеча важеля банк може компенсувати зростання свого ризику підвищенням ціни свого “товару” – кредиту. Чим більше відношення позикових коштів до власних, тим значніший фінансовий ризик, пов’язаний з діяльністю організації: збільшується ризик відшкодування кредиту для банкіра; зростає ризик падіння дивідендів та курсу акцій для інвестора.
Диференціал фінансового важеля — це найважливіший інформаційний імпульс як організації, але й банків, оскільки дозволяє визначити рівень (заходу) ризику надання нових позик організації. Чим більший диференціал, тим менший ризик для банків, і навпаки. Диференціал ефекту фінансового важеля має бути позитивним. Організація має певні важелі на диференціал, проте вплив обмежено можливостями нарощування виробництва.
Плечо фінансового важеля несе важливу інформацію як організації, так банків. Велике плече означає значний ризик обох учасників економічного процесу.
Таким чином, ефект фінансового важеля дозволяє визначати і можливості залучення позикових коштів для підвищення рентабельності власних коштів і пов’язаний з цим фінансовий ризик (для організації та банків).
Промислові компанії, більше 1/3 капіталу яких становлять довгострокові запозичення, відносять, як правило, до тих, хто має високий рівень фінансового важеля.
