Діагностика банкрутства (bancrupcy diagnostic) — система цільового фінансового аналізу, спрямованого виявлення кризового розвитку підприємства, що викликає загрозу його банкрутства. З цією метою системі загального аналізу фінансового становища підприємства виділяється особлива група об’єктів спостереження, формують можливе «кризове полі», реалізує загрозу банкрутства. До групи об’єктів кризового поля входять показники ліквідності активів, структури використовуваного капіталу, терміновості фінансових зобов’язань, а також показники формування чистого грошового потоку з операційної (виробничо-комерційної), інвестиційної та фінансової діяльності.
Рівень поточної загрози банкрутства діагностується за допомогою системи коефіцієнтів платоспроможності, насамперед коефіцієнта абсолютної платоспроможності («кислотного тесту»). У процесі такої діагностики встановлюється якою мірою у межах передбачених законодавством про банкрутство термінів порушення фінансових зобов’язань може бути задоволені претензії кредиторів з допомогою наявних високоліквідних активів. Якщо значення коефіцієнтів платоспроможності нижче за рекомендовані, то поточний стан забезпечення платежів діагностується як неблагополучний.
Рівень майбутньої загрози банкрутства діагностується за допомогою системи коефіцієнтів фінансової стійкості насамперед коефіцієнта автономії. Ці показники розглядаються в динаміці за низку періодів. Стійка тенденція до зниження рівня фінансової автономії підприємства свідчить про наростаючу загрозу банкрутства, яка може реалізуватися у майбутньому періоді. При розгляді абсолютних значень цих коефіцієнтів (з урахуванням галузевих особливостей діяльності підприємства) діагностується як швидко «відкладена загроза банкрутства», спричинена фінансовою нестійкістю підприємства, яка може бути реалізована.
Здатність до нейтралізації загрози банкрутства за рахунок внутрішнього потенціалу підприємства діагностується за допомогою системи коефіцієнтів рентабельності (прибутковості) та коефіцієнтів оборотності активів та капіталу. Перша група коефіцієнтів дає уявлення у тому, якою мірою активи (капітал) підприємства здатні генерувати прибуток, тобто. формувати додатковий чистий грошовий потік задоволення зростаючого обсягу платіжних зобов’язань. Друга група коефіцієнтів характеризує швидкість формування цього додаткового грошового потоку, тобто. постає як мультиплікатор формування прибутку. В основі проведення такої діагностики лежить модель Дюпона.
В основі зарубіжної практики інтегральної діагностики загрози банкрутства лежить «модель Альтмана», проте в умовах перехідної економіки використовувати її недоцільно у зв’язку з непорівнянністю факторів, що генерують загрозу банкрутства.
На основі проведеної діагностики банкрутства визначається масштаб кризового стану підприємства, вивчаються фактори, що зумовлюють його кризовий фінансовий розвиток та розробляється політика антикризового фінансового управління.
Показники, що діагностують загрозу банкрутства, включаються до системи моніторингу поточної фінансової складової діяльності підприємства.
